E-Book Overview
(Серія "Мудрість народна", кн.38). К.: Дніпро, 1984. - 221 с.
Перські прислів'я та приказки як синтез практичних спостережень багатьох поколінь народу протягом тривалого часу охоплюють всі аспекти життя. Основна кількість зібраних тут прислів'їв та приказок стосується неперехідних морально-етичних цінностей - вічної, живої й дієвої мудрості. В роботі по укладанню цього збірника використано всі доступні видання, а головним чином зібрання М. Фазилова у докторській дисертації "Персько-таджицькі літературні прислів'я та приказки" (1976). Основна увага спрямовувалась на добір прислів'їв та приказок, що несуть у собі місцевий колорит, відображують історичне буття народу, його життєвий досвід, духовний світ і відбивають етнопсихологічні риси персів.
E-Book Content
МУДРІСТЬ НАРОДНА Перські прислів’я та приказки
МУДРІСТЬ
НАРОДНА
Збірник тридцять восьмин
ПЕРСЬКІ ПРИСЛІВ’Я ТА П Р И К А З К И
Упорядкування, вступне слово і переклад з фарсі Олександра Шокала
Видавництво
художньої
К и їв л іт е р а т у р и «Д н іп р о»
1984
82.33-6 П27
В сборнике представлены жемчужины мудрости народной — лучшие образцы персидских пословиц и поговорок.
Художник О. I. Кошель
4703000000—244 _ 11 М205(04)—84 Б3 1,' 3‘8 (g) Видавництво «Дніпро» 1984 p.
ВСТУПНЕ
СЛОВО
П рислів’я та приказки, по-науковому їх називають ще паремії,— один із ж ан рів усної народної творчості, яка супро воджує людину від виникнення першого словесного образу й донині і вже в най давніших зразках виражає спільність людського роду, і разом з тим чи не найяскравіше свідчить про спосіб мис лення, етнопсихологічні особливості народу-творця, його історично-культурний та господарський досвід. У цьому жанрі фольклору відбилася класова, соціальновизвольна боротьба й антиклерикальні настрої трудового народу. Поряд із прислів'ями та приказками, які побутують у живій народній мові й пе редаються усно, є й такі, що набули поширення в мові літературній. Одні з одними взаємопов'язані, бо писемні форми виникли на основі усних. У на родів з давньою ппсемною традицією, зокрема перськомовпнх, обидві ці форми 5
помітно різняться між собою, хоч про цеси взаємопроникнення не припиняють ся: усні форми збагачують писемну лі тературу, а літературні зразки стають набутком широких мас і функціонують у живому мовленні. Це свідчить про невичерпні скарби народної мудрості і велику популярність серед народу про фесійного художнього слова. Важко уявити перса чи таджика, який не оздо бив би своєї мови хоч кількома народ ними перлинами та мудрими висловлю ваннями великих постів. Оце і є чи не найхарактерніша особливість перськотаджицького фольклору й персько-тад жицької літератури. У суті терміну «персько-таджицький фольклор» слід розібратися детальніше, щоб зорієнтува тися в специфіці функціонування власне перської народної мудрості. Майже всі перські прислів’я та приказки мають паралелі в таджицькій мові. Ра дянський дослідник X. Корогли пояснює це тим, що переважна більшість пер ських і таджицьких прислів’їв та прика зок виникла в далекому минулому, коли іце існувала єдина іранська культура. Справді, це свідчить про дуже давню спільну традицію двох народів. Коріння їхньої етнічної спорідненості сягає 6
III тисячоліття до н. е., коли на тери торії Ірану почали виникати перші дер* жавні утворення. То був єдиний народ із самоназвою арії, що належав до індо європейської, насамперед індоіранської, мовної спільності. Духовна, культурна, зрештою і мовна спільність іранців яскраво виявила себе в І тисячолітті до н. е., коли на території сучасного Тад жикистану були створені перші гімни, присвячені Сонцю, що ввійшли до дав ньоіранської релігійної пам’ятки — Аве сти. Цс зібрання священних книг зоро астризму, написаних а