перські прислів'я та приказки

МУДРІСТЬ НАРОДНА Перські прислів’я та приказки МУДРІСТЬ НАРОДНА Збірник тридцять восьмин ПЕРСЬКІ ПРИСЛІВ’Я ТА П Р И К А З К И Упорядкування, вступне слово і переклад з фарсі Олександра Шокала Видавництво художньої К и їв л іт е р а т у р и «Д н іп р о» 1984 82.33-6 П27 В сборнике представлены жемчужины мудрости народной — лучшие образцы персидских пословиц и поговорок. Художник О. I. Кошель 4703000000—244 _ 11 М205(04)—84 Б3 1,' 3‘8 (g) Видавництво «Дніпро» 1984 p. ВСТУПНЕ СЛОВО П рислів’я та приказки, по-науковому їх називають ще паремії,— один із ж ан­ рів усної народної творчості, яка супро­ воджує людину від виникнення першого словесного образу й донині і вже в най­ давніших зразках виражає спільність людського роду, і разом з тим чи не найяскравіше свідчить про спосіб мис­ лення, етнопсихологічні особливості народу-творця, його історично-культурний та господарський досвід. У цьому жанрі фольклору відбилася класова, соціальновизвольна боротьба й антиклерикальні настрої трудового народу. Поряд із прислів'ями та приказками, які побутують у живій народній мові й пе­ редаються усно, є й такі, що набули поширення в мові літературній. Одні з одними взаємопов'язані, бо писемні форми виникли на основі усних. У на­ родів з давньою ппсемною традицією, зокрема перськомовпнх, обидві ці форми 5 помітно різняться між собою, хоч про­ цеси взаємопроникнення не припиняють­ ся: усні форми збагачують писемну лі­ тературу, а літературні зразки стають набутком широких мас і функціонують у живому мовленні. Це свідчить про невичерпні скарби народної мудрості і велику популярність серед народу про­ фесійного художнього слова. Важко уявити перса чи таджика, який не оздо­ бив би своєї мови хоч кількома народ­ ними перлинами та мудрими висловлю­ ваннями великих постів. Оце і є чи не найхарактерніша особливість перськотаджицького фольклору й персько-тад­ жицької літератури. У суті терміну «персько-таджицький фольклор» слід розібратися детальніше, щоб зорієнтува­ тися в специфіці функціонування власне перської народної мудрості. Майже всі перські прислів’я та приказки мають паралелі в таджицькій мові. Ра­ дянський дослідник X. Корогли пояснює це тим, що переважна більшість пер­ ських і таджицьких прислів’їв та прика­ зок виникла в далекому минулому, коли іце існувала єдина іранська культура. Справді, це свідчить про дуже давню спільну традицію двох народів. Коріння їхньої етнічної спорідненості сягає 6 III тисячоліття до н. е., коли на тери­ торії Ірану почали виникати перші дер* жавні утворення. То був єдиний народ із самоназвою арії, що належав до індо­ європейської, насамперед індоіранської, мовної спільності. Духовна, культурна, зрештою і мовна спільність іранців яскраво виявила себе в І тисячолітті до н. е., коли на території сучасного Тад­ жикистану були створені перші гімни, присвячені Сонцю, що ввійшли до дав­ ньоіранської релігійної пам’ятки — Аве­ сти. Цс зібрання священних книг зоро­ астризму, написаних а