E-Book Overview
Стаття. Матеріали до курсу історія української літератури XX ст. : матеріали до практичних. С. 126-129 . Передруковано з Вежі. - 1996. - № 2 (січень березень). - С. 5-8 .
Першої післявоєнної зими у Регенобурзі Євген Малашок щиро сповідався своєму новому знайомому — поетові Леоніду Полтаві: все залишилося у Чехословаччині — «родина, рукописи, поема про Тютюнника.» На щастя, отой невеликий архів письменника загалом зберігся у Празі,і, послуговуючись ним з доброї волі та благословення поетового сина, доцента архітектури Богдана Маланюка, ми маємо цю унікальну нагоду першодруку збірки «Чорні вірші». Знаменно, що вона вперше побачить світ саме на батьківщині поета у місті, де вже робив свої перш кроки у світ поезії. Доля цієї збірки, як і згадуваного архіву, також складна і драматична, як і доля Євгена Маланюка.
E-Book Content
«блакитний»; — запозичено через польську мову з середньоверхньонімецької. Блават І. Волошка. 2. заст. Шовкова тканина блакитного кольору: взагалі шовк / / Етимологічний словник в 7-ми томах. — К.: Наукова думка, 1982. — Т . 1. — С . 203. Леонід
Куценко
«НІ, ВЖЕ НІКОЛИ НЕ ПОКАЮСЯ... »> (Про «Чорні вірші» Є. Маланюка)
Подрукована збірка Євгена Маланюка..? Чи це можливо? Адже ж ідеться про події, віддалені від сьогодення якимись п'ятьма десятками років! Втім, як мовиться, маємо доко наний факт. А причини тому шукатимемо найперше в нелегкій долі поета-вигнанця, котрому випало пережити кілька еміграцій, чи, як їх означив сам поет, кілька «ісходів». Першої післявоєнної зими у Регенобурзі Євген Малашок щиро сповідався своєму новому знайомому — поетові Леоніду Полтаві: все залишилося у Чехословаччині — «родина, рукописи, поема про Тютюнника...» Н а щастя, отой невеликий архів письменника загалом зберігся у Празі, і, послуговуючись ним з доброї волі та благословення поетового сина, доцента архітектури Богдана Маланюка, ми маємо цю унікальну нагоду першодруку збірки «Чорні вірші». Знаменно, що вона вперше побачить світ саме на батьківщині поета у місті, де вш робив свої перш кгхки у світ поезії. Доля цієї збірки, як і згадуваного архіву, також складна і драматична, як і доля Євгена Маланюка. Весною 1945 року поет мусив залишити Варшаву і переїхати до Чехії, до містечка Кунштат, куди ще раніше переїхала дружина із сином. Залишаючи у столиці Польщі все обжите і нажите, письменник віз із собою ігайцінніший свій скарб — книги, рукописи, записники. Проте виявилося, що і у глибоко провінційному Кунштаті поет не знайшов прихистку. Я к розповідає ста і письменника, зустріч із батьком була короткою. Сусіднє із Кунштатом село вже звільнили від фашистів, і радянський військовий комендант уже встигозі іайомити чеських іюлщаїв зі списком українських та російських емігрантів, котрих треба було заарештувати. Значилося в них і прізвище Малагаока,хсчвшз1929рс«^жгоуПольщі. Пізно увечері поліцай тагіередивродюіуМалагаоків про загрозу арешту, і поетові довелося поспіхом залишити Кунштат. Чи міг він залишитися? Міг. Але тоді б він свідомо повторив долю поета-побратима Юрія Липи, який — як лікар — залишився в Галичині, в селі Бунів на Яворівщтгі, і був жорстоко закатований енкаведистами 19 серпня 1944 року. |Тро брутальне вбивство Ю . Липи Маланюкові повідомив листом Петро Одарченко. Відповідаючи йому 31 грудня 1944 року, поет писав: «Ваші новини нас дуже прибили... Х о ч я не можу повірити, щоб доля Ю . Липи була така: таж він мав усі можливості від'їхати, а коли цього не зробив, то знав, що робить...» (лист зберігається в особистому архіві П . Одарченка у С Ш А ) . \ Отож найнятим родиною приватним авто Євген Маланюк дістався до залізниці, потім до Праги, а звідтіля вже до Німеччини. Рукописи залишилися в Кунштаті і зберігалися там до 60х років. У1962 році Є. Маланюк вирішив відвідати Варшаву. Листом домовився з дружиною про зустріч з нею у столиці Польщі. Тоді Богуміла забрала із Кунштата