культурно-освітня і наукова діяльність української еміграції в чехо-словаччині

Національна академія наук України ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ С. В. Віднянський КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЯ І НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ ЕМІГРАЦІЇ В ЧЕХО-СЛОВАЧЧИНІ: Український вільний університет (1921-1945 рр.) Київ 1994 Віднянський СТЕПАН ВАСИЛЬОВИЧ — к . і . н . , завідуючий відділом історії міжнародних зв'язків України Інституту історії України НАН України Переважно на недоступних раніше для дослідників архівних та інших джерелах розглядаються маловідомі питання історії заснування та наукової, педагогічної і культурно-освітньої діяльності першого вищого учбового закладу і другої наукової установи української еміграції міжвоєнного періоду — Українського вільного університету. Розраховано на науковців, викладачів і студентів вузів, всіх, хто цікавиться історією української еміграції. Відповідальний Літературний Оригінал-макет Набір редактор редактор ІSBN 5—7702—0736—1 проф. С.В.Кульчицький В.І.Новицький підготував підготувала д. і. н„ О.І.Мостяєв О.В.Єско © С. В. Віднянський, 1994 У 1991 р. виповнилося 70 років з часу заснування Українського вільного університету (УВУ) — першої вищої школи і другої наукової установи української еміграції за кордоном. Цей ювілей вперше відзначала українська наукова й культурна громадськість як у діаспорі, так і на батьківщині. Йому було присвячено ряд заходів, у тому числі чотири наукові конференції, які відбулися в Чехо-Словаччині, Німеччині й Україні за активною участю представників вищих учбових закладів, наукових інститутів і товариств, органів державної влади та дипломатичних представництв. Зокрема, вперше за час існування УВУ в лютому у Львівському університеті ім. Івана Франка відбулася міжнародна науково-практична конференція вчених УВУ і України під назвою "Український вільний університет. З минулого в майбутнє. До 70-річчя з часу заснування". В зведенні її учасників до Президента, Верховної Ради та Кабінету міністрів України зазначалося: "У час становлення незалежної України ми зобов'язані зберегти унікальні національні інституції, які впродовж довгих років активно діяли поза географічними межами України і відіграли виняткову роль у розвитку культури, науки, суспільної думки. До таких закладів належить і Український вільний університет (УВУ), який понад 70 років об'єднував кращі інтелектуальні сили діаспори, був провідником передової некон'юнктурної наукової думки"1. Саме так через 70 років після заснування оцінила наукова громадськість нашої держави роль цього навчального й наукового закладу в житті українського народу, правду про діяльність якого приховували від цілих поколінь жителів республіки спочатку завіса незнання й спотворення, а згодом — стіна замовчування. "Нова післявоєнна генерація україністів, — вказував у вступній доповіді на пленарному засіданні міжнародної 3 наукової конференції „Від Наукового товариства ім. Шевченка до Українського вільного університету,, (Пряшів-Свидник, червень 1991 р.) голова її оргкомітету, відомий українознавець з Словаччини Микола Мушинка, — зокрема тих, що здобули освіту у вузах Пряшева та України, не мала, а здебільшого і по сей день не має найменшого уявлення про УВУ. За 40 років у Чехо-Словаччині не було про УВУ опубліковано жодної окремої статті (навіть негативної), не напис