думки проти течії

ЮРІЙ ШЕРЕХ ДУМКИ ПР О Т И ТЕЧІ Ї п у б л і ц и с т и к а змі ст Від автора Донцов ховає Донцова. Стаття. Над озером. Баварія. Триптих про добу, про мистецтво, про провінційність, про призначення України, про голуби і інші речі. 1. Над озером. Баварія. 2. Наша сучасність — наше мистецтво 3. При битій дорозі ВІД АВТОРА Стаття і три есеї, зібрані в пій книжечці, написані в різних стилях і з різних приводів, але пов’язані єдністю провідної думки і спільним прагненням окреслити характеристичні риси і головні по­ треби української духовости на сучасному етапі її розвитку Праці ці були читані для вужчих і ширших авдиторій, але друкуються вони вперше. Деякі з них викликали пристрасну... читач думає: ди­ скусію? — "і, пристрасну лайку на адресу автора. Власне, виявило­ ся при цьому дві реакції тих, хто відчув себе безпосередньо заторкненим. Одні намагалися всі неґативи звалити зі своєї партії на конкуренпійну - ніби тут ідеться про партії, а не про психологіч­ ний тип людини! Другі, щоб не допустити поширення висловлених тут „баламутних“ думок, вирішили зчинити якнайбільший галас, обвинувачуючи автора в усіх смертельних гріхах, від розкладу ук­ раїнського суспільства починаючи і запереченням ідеї самостійної України (!!!) кінчаючи. Автор не має сумніву, що і книжка в цілому викличе подібні реакції (і тим ще раз потвердить стару істину: Юпітере, ти сердиш­ ся, отже, ти не маєш рації); а надто аматори „уловлювати душі" методою висмикування окремих фраз знайдуть собі рясну поживу. Не зважаючи на це, автор наважується випустити свої „думки про­ ти течії“ в світ, бо значення порушених тут питань видається йому важливішим за свою і чужі амбіції. Автор не міг і не хотів давати готових розв’язань і викінче­ них формул, уважаючи це за передчасне. Не належачи до тих, хто взагалі виступає проти г а сел , автор міркував, що ще не пора ви­ сувати якісь нові викінчені гасла, своїм основним завданням став­ лячи — дати ґрунт для мислення, для дискусії. Надто часто в нас шукають книжки „до подушки“, щоб швидше заснути. В протилеж­ ність цьому автор хотів дати читачеві книжку, яка не давала б йо­ му спати, яка хвилювала б і може навіть дратувала б його, яка змушувала б думати, ятрила б рани, спонукала активно шукати ви­ ходу з теперішньої ситуації, посувала б українську духовість, а тим самим і український державнобудівний рух уперед. Якщо кни­ жка це завдання виконає, автор буде задоволений, які б налички на нього, не наліплювали ті, хто своїм основним завданням поставив виключити з українства здатність мислити. Травень 1948. P. S. Книжка була готова до друку в травні 1948 р. Відтоді Д. Донцов і іже з ним видали цілу купу памфлетів проти автора цих рядків. Але, леле, в них не було жадної свіжої думки, жадного арґументу. Тому нема потреби міняти будь-що в книжці. Час, що ми­ нув, тільки потвердив думки автора і — на великий жаль — не приніс нічого нового. Що не рухається вперед, зсувається назад. Сумно, але факт. Вересень 1949. „У котрий же город прийдете й не приймуть вас вийшовши на вулиці його, скажіть: І порох, що поприлипав до нас із городу вашого, обтрушуємо вам; тільки.ж се знайте, що наблизилось до вас царство Боже. Глаголю ж вам, що содомлянам дня того одрадніш буде, ніж городові тому“. Луки, 10, 10—12. Донцов ховає Донцова „Das Leben... sich pausenlos verändert und diejenigen zu Sklaven der Form macht, die ihm weder zu folgen noch es immer wieder neu zu gestalten willens sind“. К азім ір Едшмід „Найхарактеристичнішою рисою сучасного українця є зміна квієтизму на неспокій. Ста­ лий неспокій, сумн