E-Book Overview
Стаття. Матеріали до курсу історія української літератури XX ст. : матеріали до практичних. С. 82-113 . Уже від моменту своєї появи на світ п'єса М. Куліша "Мина Мазайло" викликала зацікавленість широких верств українського суспільства. Проблематику, художні реалії твору жваво обговорювали у пресі, вони стали предметом дискусій, у процесі яких висловлювалося чимало високих і дуже високих оцінок. М. Хвильовий називав комедію "епохальним" для української літератури явищем. Остап Вишня говорив про п'єсу як про "надзвичайної краси річ", а рівень художньої довершеності вважав недосяжним не тільки для критики, але й для колег письменників: "Про автора не говоритимемо: це вище за нас". Не втрачає своєї актуальності комедія "Мина Мазайло" й у наш час. Образи і характери п'єси можна успішно спроектувати на сучасну українську дійсність, але за умови широкого погляду на зміст твору. Звісно, існує поширений погляд, що комедія висвітлює різні соціокультурні аспекти такого явища, як українізація. До певної міри це так, але подібне тлумачення є лише найпершим враженням від п'єси. "Мина Мазайло" —це твір про трагікомедій ність життя, про комедійний трагізм людських доль, про широкий спектр людських характерів і вічну силу кохання. У статті розглядаються аспекти проблематики й особливості трактування національних мотивів у п`єсі "Мина Мазайло", своєрідність імен героїв, інтертекстуальність твору, поетика жанру,мотив дзеркала і його ідейно-естетичне призначення.
E-Book Content
облаштувати, вибудувати. Кожен іоблаштовує од віку дарований простір як може і як уміє. Та нічого вищого в тому будуванні не міоже бути, аніж будування кожним Храму. Чи то буде Храм сущий, зримий, не для самого себе,, а для багатьох, чи то Храм незримий, у душі й навіть у тілі твоєму, бо сказано ж у посланні Ащостола Павла: «Хіба ви не знаєте, що ваше тіло —тоХрам Духа Святого, що живе Вінувас.іякоговід Бога ви маєте, і ви не свої?.. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони!» (Перше послання до коринтян, 6,19-20). Тому й здається мені, що коїли ми з Олесем ГЬпчаром тридцять років тому писали свої романи «Собор» і «Диво», то кожіен з нас вибудовував свій Храм. У Гончара про це сказано недвозначно:«... стоїш ось перед нічним, іюникаючим видивом собору. Під тінню його минало життя поколінь. Ким ти будеш дми них? З якими почуттями тебе спом'януть? Кажуть, що інстиі ікт смерті є нібито визі іачальним у житті людини. Нібито все диктує страх перед невідомістю, перед тайною зникнення... Та чи так це? Чи не більше мусить лякати живущого те, що проіснувати він може безцільно, пройти дорогу життя людиною-авоською, відцвісти свої весі їй пустоцвітом? Так у чому ж все-таки вії і, «конечний зміст мудрості земної» ? Як бути справжнім? Як досконалитись? Як маєш повестися, щоб відчути себе перед лицем Всесвіту справді вінцем природи? Ось перед тобою шедевр, поема степового козацького зодчества... Чи створиш ти щось рівне цьому, щось краще за це?... Мовчить Собор». 11 іе досить, як стало модним гаслясрільмуТеїігізаАб^ «Покаяння», шукати дорогу до Храму — треба той Храм ще й збудувати самому. // Загребельиий Павло. Дутики нарозхрист. — К..Внл. дім КМ Акаіетіа. - С. 52-58. Валентина Саенко «МИНА МАЗАЙЛО»: ІСТОРІЯ ЧИ СУЧАСНІСТЬ Літературно-художній процес сьогодні перебуває у складному стані відродження. Саме життя віч-на-віч поставило ваше суспільство перед гострою проблемою: чи може именувати себе українська література високохудожньою, чи може вона характеризуватися зростанням своєї ролі у створенні духовних багатств, у вихованні національних почуттів. Адже моральне здоров'я суспільс~ва, духовний клімат, в якому живуть люди, великою мірою визначається станом мистецтва і літератури. Звичайно, ті здобутки українського письменства, що є на день сьогодншній, ті, що народяться з-під пера митців завтра, не зможуть в день прийдешній стати цлісною спадщиною на