горизонтальні фіскальні дисбаланси та підходи до їх ліквідації: український досвід

Юшко С.В., к.е.н., доцент, Мостова Л.Ю., студентка фінансового факультету Харківський національний економічний університет ім. С. Кузнеця, м. Харків ГОРИЗОНТАЛЬНІ ФІСКАЛЬНІ ДИСБАЛАНСИ ТА ПІДХОДИ ДО ЇХ ЛІКВІДАЦІЇ: УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД Нестача у органів влади відповідної адміністративно-територіальної одиниці фінансових ресурсів для надання державних і громадських послуг в обсягах, що надаються іншими територіями відповідно до встановлених стандартів призводить до виникнення горизонтальних фіскальних дисбалансів. Останні виникають із різних причин: через різні фінансові можливості органів влади одного територіального рівня (у зв’язку з існуванням так званих бідних і багатих територій), що у свою чергу спричинено дією природно-кліматичних, історичних, географічних, соціально-демографічних, економічних та багатьох інших чинників, зокрема нерівномірністю територіального розміщення продуктивних сил та значною диференціацією податкової бази; існуванням різниці у потребах різних територій, через значну диференціацію обсягів витрат у сфері надання державних і громадських послуг та вартості цих послуг [6]. Розв’язання даної проблеми здійснюється із застосуванням системи міжбюджетних відносин. До прийняття Бюджетного кодексу України міжбюджетне регулювання забезпечувалося, базуючись на єдиних для усіх ланок бюджетної системи таких головних принципах: поділ надходжень до доходів бюджету на: власні, закріплені та регулюючі; обсяг планових видатків бюджету обчислювався, виходячи із функцій і повноважень місцевих органів влади; на покриття запланованих видатків у першу чергу мали бути спрямовані власні та закріплені доходи. У разі непокриття цими доходами обчислених видатків, визначалися нормативи та обсяг відрахувань від загальнодержавних податків зборів (регулюючих податків і інших надходжень) [3]. Юшко С.В., Мостова Л.Ю. Горизонтальні фіскальні дисбаланси та підходи до їх ліквідації: український досвід // Фінансово-кредитна система: вектор розвитку для України: зб. матеріалів І міжнар. науково-практичної конференції (м. Ужгород, 23-25 квітня 2015 р.) - Ужгород, 2015. – С. 425-429. Дана система була досить недосконалою, оскільки: а) слабо корелювала з реальними потребами бюджетів, створюючи дисбаланс між величиною фінансових ресурсів та обсягами владних повноважень відповідної адміністративно-територіальної одиниці; б) не дозволяла місцевим органам належним чином планувати свою діяльність, запроваджувати програми розвитку на перспективу, оскільки нормативи відрахувань від загальнодержавних податків не були сталими (щорічно переглядалися); за умови їх зниження діяльність та ініціатива органів влади могли узагалі бути паралізованими; в) не давала можливості справедливо і неупереджено розподілити бюджетні кошти через відсутність чітких правил та процедур обчислення сум трансфертів; створювала передумови для суб’єктивних рішень та лобіювання інтересів. Як наслідок, такий механізм гальмував не тільки діяльність органів місцевої влади, взаємовідносини між суб’єктами бюджетних правовідносин, а й негативно впливав на загальноекономічний розвиток країни [7]. З прийняттям Бюджетного кодексу (2001 р.) було фактично покінчено із застосуванням неефективної та непрозорої системи формування доходів місцевих бюджетів через використання регулюючих доходів. Для забезпечення бюджетними ресурсами встановл