E-Book Content
^ в .в С М У ь р ) Ч \< з="" а="">
0
.
.
Запорізький державний університет
П. Олександр Кривоший /ИЛ ТЕРИЗИ А Ж інка в правовій куль турі українського народу ( X - перша половина X V II ст.)
ЗАПОРІЗЬКА.
ОБЛАСНА
б і б л і о т е к а
!імені О. М. Горькбі О
Запоріжжя 2001
КпЕРЕВІРЕНОІ
УДК 94(477)“09/61”-055.2 ББК 63.3 (4Укр)4-297 К82
ПЕРЕДМ ОВА
Кривошип О.П. К82
Материзна^ Жінка в правовій культурі українського наро2001
С 96
" ОЛОВ" иа XV" ст- ' - Запоріжжя: "Попіграф",
РЕЦЕНЗЕНТИ: Бойко А.В. -
доктор історичних наук, завідуючий кафедрою
ПаКип n Q Лабур О.В. -
3 ап°Р'зького державного університету кандидат історичних наук, викладач кафедри історії Національного технічного університету України (КПІ)
ще висвітлити правове становиЛІ, із залученням досягнень зарубіжних істориків автоп я « І суспільстві /жінка і влада, жінка і освіта, жінка і релігія і т.д./ неможлива без присутності жіночого чинника. Проте визначити рівень впливовості і активності жіночого чинника в нав'язуванні суспільних взаємозв'язків на рівні окре мої мікрогрупи, соціального прошарку чи стану стає можливим за умови визначення правового статусу одиниці. Адже людські істоти, істинний предмет історичного дослідження, ведуть себе свідомо і тому не можуть не наділяти свої дії певною значиміс тю та не надавати п своєму життю.2 В середньовічній уяві полі тична незалежність країни на відміну від сучасного стереотипу мислення не ототожнювалась з державною суверенністю, оскільки, тодішня правосвідомість не знала безпосереднього панування держави над особою підданого.3 Середньовічна людина підпорядковувалась іншій людині, а не державі. Більше того, за словами Й. Хойзінги, всі соціальні категорії середньовіччя були, насамперед, правовими категорія ми, а неформальна вільна від умовностей поведінка людей не характерна для епохи всеохватного формалізму/ В епоху середньовіччя право розумілось не лише як узагаль нений стан суспільства в цілому, але й одночасно, як найважли віша риса кожного його члена. Люди характеризувались, на самперед, за своїм правовим статусом. І саме статус людини, за спостереженням історика-медієвіста О.Гуревича, мусив диктувати її моральні якості.5 2
Споры о главном. Дискуссии о настоящем и будущем исторической науки вокруг француэкой школы "Анналов". - М. 1993. - с. 19. Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна) - К., 1993,- с. 82. 4
Хейзинга И. Осень средневековья: Исследование форм жизненого уклада и форм ^мышления в XIV и XV веках во Франции и Нидерландах. М., 1988. - с. 263. Гуревич А.Я.. Категории средневековой культуры М., 1984. - с. 184.
у повсякденному житті середньовічна жінка, як і чоловік, керувалась не лише статтями конкретних законів, але й ніде не зафіксованими нормами, які, однак, відповідали поняттю спра ведливості та правопорядку. В пропонованому читачеві дослідженні автор робить спробу висвітлити в загальноєвропейському контексті правове стано вище української жінки від княжої доби до середини ХУІІст. Такий підхід дає змогу не лише "чітко побачити жінку в українському праві, а й простежити тяглість деяких традицій ставлення українського народу до жінки, їх вплив на форму вання способу світобачення, притаманного людям тієї епохи. Аналіз показує, що до середини ХУІІст. українська еліта дія ла як живий соціальний організм і виразник інтересів РусіУкраїни, "стабільний консервант звичаїв і традицій", в тому чи слі пов'язаних з жіноцтвом і його правовим статусом. Створення реальної картини правового становища жінки в середньовічному суспільстві дозволяє глибше проникнути у багатогранний світ історії України, відгородивши, за словами Марка Блока, мозок від вірусу сучасності. Метою дослідж