народ про релігію: українська народна антирелігійна творчість

Народ про релігію //Видавництво політичної літератури України, Київ, 1984 FB2: “ANSI” , 129881400821360000, version 1.0 UUID: {7FF4A619-7AED-4AD8-96CB-FC9BD4EB2AD4} PDF: org.trivee.fb2pdf.FB2toPDF 1.0, Nov 5, 2012 Народ Народ про релігію У збірнику вміщені українські народні казки, вірші» пісні, частівки, коломийки, анекдоти, прислів'я і приказки, які розвінчують реакційну сутність релігії, експлуататорську роль церкви і духовенства, висміюють аморальну поведінку «слуг божія», а також відображають боротьбу радянського народу проти релігійних пережитків і передсудів, утверджують атеїстичний світогляд трудяших. В сборнике помещены украинские народные сказки, стихотворения, песни, частушки, коломыйки, анекдоты, пословицы и поговорки, которые развенчивают реакционную сущность религии, эксплуататорскую роль церкви и духовенства, высмеивают аморальное поведение «слуг божьих», а также отображают борьбу советского народа против религиозных пережитков и предрассудков, утверждают атеистическое мировоззрение трудящихся. Содержание НАРОДНЕ РОЗВІНЧАННЯ РЕЛІГІЙНОЇ ОБЛУДИ «СВЯТИЙ БОЖЕ» НЕ ПОМОЖЕ У ПОПА ОЧІ ЗАВИДЮЩІ, А РУКИ ЗАГРЕБУЩІ А ТО ПАНИ ІЗ ПОПАМИ РОБЛЯТЬ ВСЮДИ ЛИХО ДО ЩАСТЯ ДОРОГА — БЕЗ ПОПА І БОГА СЛОВНИК МАЛОВЖИВАНИХ СЛІВ СПИСОК ОСНОВНИХ ДЖЕРЕЛ, ВИКОРИСТАНИХ У ЗБІРНИКУ НАРОД ПРО РЕЛІГІЮ Українська народна антирелігійна творчість (видання друге, перероблене і доповнене) . НАРОДНЕ РОЗВІНЧАННЯ РЕЛІГІЙНОЇ ОБЛУДИ Формування науково-матеріалістичного світогляду радянських людей є одним з найважливіших програмних завдань Комуністичної партії Радянського Союзу. Чим швидше долатимуться пережитки минулого, тим успішніше здійснюватиметься будівництво комунізму, що з колишньої мрії став нині безпосередньою реальною справою всієї творчої діяльності радянського народу. Комуністична партія приділяє винятково велику увагу ідейно-виховній роботі, спрямовуючи її, зокрема, і на подолання у свідомості та поведінці частини громадян нашої країни пережитків минулого, несумісних з соціалістичним способом життя радянського народу, з його комуністичними ідеалами. До найбільш тривких пережитків належать релігійні вірування та забобони, що зустрічаються ще й зараз як далекий відгомін давнього багатовікового одурманювання трудящих пануючою в класово-антагоністичному суспільстві церковною ідеологією. Великий Жовтень знищив у нашій країні соціальний ґрунт для існування релігії та клерикалізму, проте деякі релігійні пережитки залишилися, підтримувані консервативною силою довго-вікових церковно-обрядових традицій та релігійною пропагандою. Червневий (1983 р.) Пленум Центрального Комітету КПРС поставив вимогу перед усім ідеологічним активом, перед кожним членом партії не ослабляти роботу і з такою специфічною групою населення, як віруючі. «Під впливом релігії,— зазначалося на Пленумі,— ще залишається частина людей, і частина… не така вже й мала. Численні ідеологічні центри імперіалізму намагаються не тільки підтримувати, а й насаджувати релігійність, надати їй антирадянської, націоналістичної спрямованості»[1]. Протягом віків релігія тримала трудящих у темряві, прагнучи затуманити їх свідомість і почуття вірою в якусь вищу істоту — бога. Тяжке життя в умовах нестерпного гніту та експлуатації, страх перед незрозумілими силами природи — це той грунт, що породжував забобонність і передсуди, а також і надії на полегшення свого становищ