образ дому у творчості і. ірлявського і т. шевченка

Серія: Філологія. Соціальні комунікації Випуск 1 (31) УДК 821. 161. 2-1. 09 «Ірлявський» Катерина ШИМОНЯК ОБРАЗ ДОМУ У ТВОРЧОСТІ І. ІРЛЯВСЬКОГО І Т. ШЕВЧЕНКА Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Філологія. Соціальні комунікації. Випуск 1 (31). Шимоняк К. Образ дому у творчості і. Ірлявського і Т. Шевченка; 12 стор.; кількість бібліографічних джерел – 23; мова – українська. Анотація. У статті автор досліджує реалізацію образу дому у творчості І. Ірлявського і Т. Шевченка. Ключові слова: лірика, образ, архетип, дім, гори, сад. У психоісторичній свідомості українського народу важливу роль займає образ дому як спосіб подачі «архетипної гіпердуховності» національного коду [9, с. 277]. Уявлення про дім склалося упродовж багатьох століть під впливом територіальних, лінгвальних, релігійних, геополітичних, історичних чинників. Словник «Українська міфологія» тлумачить поняття дому, оселі на основі міфологічнорелігійного світогляду народу: «Хата – матеріальне і духовне осердя сім’ї, родинне вогнище, місце перебування душ предків – охоронців від темних сил. Хата була малим відтворенням Коcмосу» [6, с. 557]. Дослідники неодноразово звертались до з’ясування природи походження образу дому у творчості Т. Шевченка (М. Шагінян, І. Мойсеїва, Ю. Дядищева, О. Боронь, З. Гудченко). Найбільш повний аналіз цього образу знаходимо у монографії О. Бороня, який при дослідженні часопросторових площин у творчості Т. Шевченка, надає особливого значення «локусу дому», що у текстах митця має філософський зміст і виступає «як модель мікросвіту – людської душі» [4, с. 71]. Ірлявський, як і інші представники празької школи, звертався до лірики Шевченка у пошуках досвіду та натхнення. Особливо на ранніх етапах творчості (збірки «Перші зорі», «На рідній ріллі») молодий «пражанин» наслідує образно-семантичний спектр поетичного міфосвіту Шевченка. У пізніших збірках («Голос Срібної Землі», «Моя весна») Ірлявський формується як поет з індивідуальною художньо-змістовою домінантою та специфікою образних втілень, тому помітна лише суголосність у онтологічно-екзистенційній візуалізації образу дому у творчості цих авторів. Досвід літературознавчих досліджень при розгляді образу дому у творчій спадщині Шевченка дасть можливість глибшого ознайомлення з семантикою згаданого образу в ліриці Ірлявського. Метою дослідження буде з’ясування кордоцентричного, націєтворчого характеру концепту дому в ліричній спадщині поетів.* Центральне місце цього образу у творчості Шевченка та Ірлявського пояснюється його все* © Шимоняк К., 2014 276 осяжним архетипним значенням як космічного вмістилища українського національного часопростору. С. Андрусів наголошує, що «ідея Дому – одна з домінантних в українському Космосі – Дому як культури, що завше органічно вписується у природу… Дому як фізичного і духовного Житла, що захищає людину/родину від хаосу небуття» [2, с. 97]. Елементарним виміром образу дому є його конкретне втілення як локусу хати (у значенні будівлі) у творчості поетів. Суб’єкт у автобіографічній поемі І. Ірлявського «Вересень», перебуваючи у просторі спогадів, виокремлює рідну домівку як єдиний матеріальний об’єкт, схоплений між образами минулого: Лиш хату тямлю та коноплі в життя свойого глибині, ще пам’ятаю, добре схоплю мамусю, як були в млині [10, с. 118]. Прикметно, що «людиновимірною» ознакою хати є матір ліричного героя, котра виступає уособленням генетичної пам’яті роду, автентичності, дитинства, вічнотриваючої любові. Суб’єкт розглядає дім як осердя Всесвіту, відмежоване від довколишньої дійсності («рідна хата в самотині / була – навколо поле й шлях» [10, с. 118]), що надає йому магічних ознак запобіжної іносфери. «Простір сімейного будинку не лише міс