литвинець михайло (пер.) португальські прислів'я та приказки

МУДРІСТЬ НАРОДНА Португальські прислів’я та приказки М У Д Р І С Т Ь її А Р О Д Н А Збірник тридцять четвертий ПОРТУГАЛЬСЬКІ ПРИСЛІВ’Я ТА П Р И К А З К И Упорядку вання та вступне слово М ар г а р и ти Ж ер динів ськ ої К иїв Видавництво ху дожньої літератури «Дніпро» 1982 82.33-6 П60 В сборник вошли лучшие пословицы и поговорки, в которых отображен мно­ говековой жизненный опыт португаль­ ского народа. З португальської переклав Михайло Лит винець Художник-ілюстратор Євген Монін (g) Упорядкування, український переклад, вступне слово, художнє оформлення. Видавництво «Дніпро», 1982 р. ВСТУПНЕ D СЛОВО еликий іспанський письменник Мі­ тель де Сервантес назвав прислів’я «короткими висловами, що породжені довгим досвідом». Кожний народ протя­ гом багатьох століть у своїх прислів’ях та приказках поетично відтворює відо­ мості з різних сфер свого життя і побу­ ту. Перші записи зразків народної муд­ рості, як вважають, зробив Арістотель; крім того, прислів’я та приказки зустрі­ чаються також у біблійних оповідях, у Корані, в давньоіндуському збірнику казок-притч Панчатантра, а в слов’янських літературах їх можна знайти на полях хронік та житійних описів. На Піренейському півострові, де ле­ жать Португалія та Іспанія, культура й мова яких мають спільні корені, ще задовго до появи писемної літератури, що виникла у XII ст., існувала усна на­ 5 родна поетична творчість—саме вона дала початок старовинній португальсько-галі­ сійській ліриці, яка, в свою чергу, й за­ початкувала португальську та іспанську літератури. На пергаментах старовинних португальських збірників поезії, так зва­ них «кансьйопейру», зафіксовано чимало прислів'їв та приказок, які потім вико­ ристовували у своїй творчості визначні португальські письменники Жіл Вісенті (1465-1536), Монтсмажур (1520—1561), Луїш ді Камоенш (1524—1580) та інші. В основі прислів’їв лежать метафори, порівняння, алегорії. Як художнє уза­ гальнення народної мудрості прислів’я в афористичному стислому вигляді ви­ словлюють філософські поняття про най­ різноманітніші грані людського буття. Адже народна мудрість накопичується протягом століть, передається з уст в уста і вдосконалюється, поступово набуваючи виразності та лаконічності. Приказка, на відміну від прислів’я, гра­ матично або логічно не завершена і не завжди має узагальнений повчальний смисл. Вона звичайно коротша від при­ слів’я, бо становить собою тільки еле­ мент судження, а не ціле судження. Так само як прислів’я, приказка дуже ши­ 6 роко вживається в народній мові, на­ даючи їй виразності та барвистості: «Чуже горе не лікує моєї біди», «Р а­ дість — це здоров’я душі», «Міцне вино, та слабка голова», «Впевнена рука не тремтить», « І крихти — хліб». У багатьох європейських народів є близь­ кі за змістом і формою прислів’я та приказки — це пояснюється схожими умовами життя в певний історичний пе­ ріод, взаємодією національних культур та подібністю життєвих ситуацій, при­ таманних людському суспільству. Такі, наприклад, вислови, як «Хто пізно встає, той весь день поспішає», «Працьовитій людині сама доля підставляє плече», «Мо