держава, підприємства та банки в системі антикризового управління

3 ПЕРЕДМОВА Лібералізація грошово-кредитних відносин внаслідок глобалізаційних процесів призвела до інтенсифікації розвитку підприємницької діяльності одночасно з посиленням впливу дестабілізаційних факторів зовнішнього середовища на функціонування суб’єктів господарювання та погіршення кількісних та якісних характеристик їх діяльності. Подібна ситуація спричинила зростання рівня вразливості та чутливості економіки країни в цілому та її структурних одиниць зокрема до волатильності світових фінансових ринків. Підтвердженням об'єктивності визначених тенденцій виступає динаміка кількості фінансових та економічних криз та масштабу їх деструктивного впливу на економіки ряду країн світу, що в результаті має синергетичний ефект, який призводить до нестабільності всієї міжнародної фінансовоекономічної архітектури. Взаємопов’язаність усіх економічних агентів країни, зокрема, банківських установ як посередників господарювання, а також державних органів обумовлює необхідність координації зусиль при впровадженні системи попередження та управління кризами. Таким чином, найбільш доцільним є саме комплексний підхід при дослідженні інструментарію антикризового регулювання та управління. Незважаючи на актуальність даного наукового напрямку, наразі в науковій економічній літературі залишається потреба в проведенні системного дослідження, присвяченого вивченню теоретичних розробок, та практичному аналізу елементів системи антикризового управління на рівні підприємств, банків, а також державного регулювання в мовах кризових явищ. Так, у сучасних умовах особливо гостро постає проблема формування та впровадження у повсякденну діяльність банків виваженої та науково-обґрунтованої системи антикризового управління, побудованої з урахуванням позитивного світового досвіду, національних особливостей та специфічних характеристик об’єкта управління, що і обумовлює актуальність теми даного монографічного дослідження. Метою цієї монографії є дослідження економічної сутності кризових явищ, виявлення існуючих проблем в управлінні кризами та подання пропозицій щодо усунення існуючих недоліків систем антикризового менеджменту на рівні державних органів, підприємств та банківських установ, визначення напрямків їх подальшого розвитку й удосконалення. У монографічному дослідженні на основі теоретичних засад фінансової 4 науки, аналізу практичної діяльності вітчизняних підприємств, банків та уряду з мінімізації впливу кризових явищ, світового досвіду провідних економічних агентів, проаналізовано існуючі методи прогнозування криз, запропоновано науково-методичні підходи щодо антикризового управління на рівні окремих установ, регіонів, країни. Авторами розглянуто особливості впливу глобальної фінансової кризи 2008-2010 рр. на різноманітні сфери діяльності, зокрема, на банківську діяльність, соціальні аспекти діяльності суб’єктів господарювання, кон’юнктуру розвитку ринку банківських послуг в Україні, консолідаційні процеси тощо. У першому розділі даного монографічного дослідження систематизовано основні теоретичні та практичні засади концепції антикризового управління в економіці. Другий розділ присвячено комплексному аналізу антикризового регулювання в Україні на державному й регіональному рівнях та у різних напрямках державної політики. У розділі 3 вивчаються інструменти антикризового управління на підприємствах, зокрема, представлено практичне використання методів оцінювання рівня кризового стану підприємства, науково-методичних підход