ірландські прислів'я та приказки

МУДРІСТЬ НАРОДНА Ірландські прислів’я та приказки МУ Д Р І С Т Ь НА Р О Д Н А Збірник тридцять третій ІРЛАНДСЬКІ ПРИСЛІВ’Я ТА ПРИКАЗКИ Упорядкував і переклав з англійської Ростислав Доценко К и їв Видавництво х у д о ж н ь о ї літератури «Д н і п р о » 1982 И(Ірл) 1 -8 1 В сборник вошли лучш ие пословицы и поговорки, в которых отраж ена многове­ ковая история и быт ирландского наро­ да, его стремление к свободе и счастью. Рецензент В. Г. БОЙКО 1 мЩ -041- 82- 192 82- 4703000000 (g) Видавництво «Дніпро», 1982 p. ВСТУПНЕ СЛОВО Д арод Ірлан дії з давніх-давен сла­ виться красномовством, хистом до ж ва­ вої розповіді, дотепного ж арту, влучної репліки. Не випадково саме ірландська земля породила таких незрівнянних майстрів парадоксу й афоризму, як Оскар Уайльд чи Дж ордж Бернард Шоу. Ж и­ телі К раїни тисячі привітань (така одна з поетичних назв Ірландії) вваж аю ть, іцо не годиться «тримати свого язи ка у себе за поясом», дарма що «часто за свій язи к розбитим носом платимо». Найкраще цю національну рису підсу­ мовує ірландський же таки афоризм: «Якби розмова була сукном, його б кож ­ ному ірландцеві на одежу вистачило», ба навіть більше того: «Якби війни ве­ лися словами, Ірландія правила б сві­ том» ,— хоча, звісно, і те правда, що «чим менше сказано, тим легше випра­ виться» . Щ едра гра уяви, фейерверк образів і по­ рівнянь, уміння обіграти комізм ситуації 5 і моменту, легкість переходу від буден­ ного до піднесеного, від прозаїчного до фантастичного великою мірою притаман­ ні різним ж анрам ірландського фолькло­ ру: легендам і пісням, казкам і при­ слів’ям. Ці багатства своєї словесної творчості ірландський народ дбайливо беріг у найтяж чих випробуваннях і зне­ годах;, що на них доля Ірландії ніколи не скупилася. Генеральний секретар Компартії Ірлан дії Майкл О’Ріордан мав усі підстави сказати, що народ його країни веде найтриваліш у в світі бо­ ротьбу за національне визволення. У X сторіччі — це набіги вікінгів на бе­ реги острова, починаючи з X II сторіч­ чя — безнастанні навали англосаксів, аж до остаточного завоювання Ірландії у середині XV II сторіччя і подальших двохсот років чорних лихоліть країни. Ірландці втратили землю, яку було від­ дано прибульцям з А нглії та Ш отландії, тисячі тисяч їх втрачали саму батьків­ щину, виїж дж аю чи в еміграцію. Ірланд­ ці майже втратили свою мову, змушені в переважній більш ості перейти на анг­ лійську,— були часи, коли вж ивання ірландської мови прирівнювалося до дер­ ж авної зради. Але нескореним і нездо- 6 ланим залиш ився волелюбний дух на­ роду: від покоління до покоління пере­ давалась естафета боротьби проти оку­ пантів — і зброєю, і словом: У нашому сторіччі ц я боротьба заверш илася •. відвогованням незалеж ності. Більш а, пів­ денна частина острова тепер — самостій­ на Ірландська ре