тарас шевченко: життя і творчість

ТАРАС ШЕВЧЕНКО ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ 12 П історію XIX століття ввійшло як «епоха національносРІК ТИСЯЧА ВІСІМСОТ тей» (хоч, як бачимо, не до всіх ЧОТИРНАДЦЯТИЙ... національностей воно повернулося своїм привітним ликом). На зміну феодально-династичО./ івіт? ному принципу в Європі приходить ідея національної держави, національного самовизначення, що змінила обличчя Старого і Нового світу. Ламається весь уклад європейського життя, рушаться кордони, уявлення, змінюються геополітичні розрахунки. В дію приходять великі людські маси, подвигнуті своїми гостро усвідомленими соціальними та національними інтересами. Розвиток буржуазних економічних відносин, насамперед в Англії та Франції, якому передував могутній наступ просвітницької ідеології, не залишав шансів старим формам суспільного життя і духовній рутині. Не упривілейовані шари, не аристократія, а народ, нація с т а ю т ь р у ш і є м і с т о р и ч н и х п р о ц е с і в . У повітрі витає «дух нації» (вираз М о н т е с к ' є ) , якому одні давали містичну інтерпретацію, інші - раціоналістичну (Ф. Шіллер: «Національним духом народу я називаю схожість і згоду в його поглядах і нахилах щодо предметів, які викликають в іншому народі інші думки й почуття» '). 4 V ' Декларація незалежності С Ш А (1776) була першим тектонічним поштовхом, ім'я її автора Бенджаміна Франкліна стало символом прагнення до визволення від зовнішнього гніту, до республіканізму. Повалення монархії у Франції дало початок Великій Французькій революції, яка стала відправною точкою і центральною подією нової історії Європи, хоч і мала неоднозначні наслідки, оскільки кривавий терор, у який вона виродилася, призвів до глибокого розчарування в ідеях просвітителів та в інтелектуальному раціоналізмі. А це зновтаки спричинилося до нових духовних шукань, до піднесення релігійних настроїв, збудження містичних сподівань. Так само експансія Наполеона спершу викликала надію на повалення монархій, спровокувала національні рухи. Сам Наполеон був здивований ентузіазмом, з яким сприймали його за межами Франції спершу: «Я вступив у Берлін 28-го (жовтня 1806 року. - І. Дз.). Я побував уже тріумфатором у Мілані, в Каїрі, у Відні, але зізнаюсь, ніде мене не зустрічали так гаряче, як у тих самих пруссаків, що так громили мене в своїх промовах, не завдаючи собі клопоту давати мені оцінку. Мене прийняли швидше як визволителя, ніж як переможця. Буржуазний клас, такий численний і такий шанований у німецьких державах, бачив у мені по ' Шиллер Ф. Собр. соч. - М., 1957. - Т. VI. - С. 23. 13 РІК Т И С Я Ч А В І С І М С О Т Ч О Т И Р Н А Д Ц Я Т И Й . , суті оборонця своїх принципів, які перемогли в революції. Вороже ставлячись до устремлінь знаті, цей клас не брав жодної участі в тих дворянських вихватках, що викликали війну» Однак у міру того, як Наполеон показував себе дедалі більше не визволителем, а завойовником, хвиля національних рухів спрямувалася проти нього, що прискорило його поразку... Але погляньмо на рік 1814. В Україні та Росії ще не вляглося хвилювання від навали Наполеона