E-Book Overview
Навіть побіжного погляду на продукцію сучасного літературного ринку досить, щоб переконатися, японське мистецтво в сьогоднішній західній літературі втрачає ореол екзотики. Елементи східної поетики та естетики активно працюють в арсеналі формотворчих та стильових засобів західної прози. Моделі узгодження східної та захі-дної поетики не складають сталої моделі, а виступають динамічним художнім явищем. Харукі та Рю Муракамі, Банана Йосімото, Йоко Тавада, для прикладу, творять у пост-модерному ключі, для якого не існує жодних кордонів, в тому числі й ментальних. Їхні твори орієнтовані на західну аудиторію, яка зі свого боку все частіше звертається до східної естетики. Письменники-європейці у свою чергу використовують тему Сходу, не маскуючись під східного автора. Якісно нове поєднання західної прози та класичної японської поезії репрезентує твір культового письменника сучасності, італійця А.Барікко «Шовк».
E-Book Content
Ю.Ю. Павленко Київський національний лінгвістичний університет СХІДНА ПОЕТИКА ЗАХІДНОГО РОМАНУ (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНУ А. БАРІКО „ШОВК”) Навіть побіжного погляду на продукцію сучасного літературного ринку досить, щоб переконатися, японське мистецтво в сьогоднішній західній літературі втрачає ореол екзотики. Елементи східної поетики та естетики активно працюють в арсеналі формотворчих та стильових засобів західної прози. Моделі узгодження східної та західної поетики не складають сталої моделі, а виступають динамічним художнім явищем. Харукі та Рю Муракамі, Банана Йосімото, Йоко Тавада, для прикладу, творять у постмодерному ключі, для якого не існує жодних кордонів, в тому числі й ментальних. Їхні твори орієнтовані на західну аудиторію, яка зі свого боку все частіше звертається до східної естетики. Письменники-європейці у свою чергу використовують тему Сходу, не маскуючись під східного автора. Якісно нове поєднання західної прози та класичної японської поезії репрезентує твір культового письменника сучасності, італійця А.Барікко «Шовк». У руслі генетико-контактних взаємин європейської (в першу чергу французької) літератури з японською ця повість повертає до вихідної точки діалогу. Час історії, що оповідається, – друга половина ХІХ ст., період, коли японське мистецтво після втрати ізоляції активно проникає в європейську культуру. Простір у творі визначений тим, що Японія була істотним компонентом художнього клімату Парижа другої половини ХІХ ст. Утім, у самому творі принцип історичності не працює, чому сприяє тотальна відсутність описів. Сюжет, на перший погляд ніби створений на вимогу смаку сучасного читача, виявляється штучно прикріпленим до реального часу історіографічними точками. Історичну обгортку для дієгезису створюють дані з «архіву» літератури. Ім’я головного героя – Ерве Жонкур разом з повтором слів: «Йшов 1861. Флобер творив «Саламбо»1 спонукає до дослідження проекції вказаного часу з названих точок (Флобер, Гонкури) на твір «Шовк». Скупий на інформацію, що не стосується безпосередньо розвитку дії, твір Барікко репрезентує майже загадковий тип героя. Втім культурний код дозволяє значно розширити семіотику цього образу і цим розкрити особливості текстового полотна. Герой Барікко, Ерве Жонкур, постає першим пересічним відкривачем Японії. Ім'я героя відсилає до братів Гонкурів (Едмона та Жюля), імена яких першими вписані в освоєння французькою культурою японського мистецтва. Одними з перших вони звернули увагу на японський живопис, естетичні принципи якого виявились їм близькими саме простотою, лаконічністю композиції, вмінням схопити миттєвий стан. Всі ці характеристики японського живопису, виділені Гонкурами, проявляє твір «Шовк». Легкість текстури роману «Шовк» ґрунтується на синтезі східної естетики та західної (флоберівської) літературної традиції. Планом відтворення епохи Барікко взагалі не переймається, застосовуючи до ХІХ ст. принципи поетики постмодернізму, творить новий міраж історичності. Проводячи проек