E-Book Overview
Наукова стаття Приватне право і підприємництво.Збірник наукових праць.- 2013.- Вип. 12.- С. 28-32 У статті розглядаються такі поняття, як господарська правосуб’єктність, правовий статус суб’єктів підприємницької діяльності та їх класифікація за цивільним та господарським законодавством України. Робиться висновок про необхідність усунення розбіжностей та невизначеності в правовому статусі суб’єктів підприємницької діяльності та правового регулювання їх діяльності, доцільність правового регулювання юридичних осіб публічного та приватного права нормами господарськогота цивільного законодавства відповідно. Ключові слова: суб’єкт господарювання, господарська правосуб’єктність, підприємство, підприємництво,непідприємницькі суб’єкти господарювання.
E-Book Content
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО РОЗУМІННЯ ПРИВАТНОГО ПРАВА В УМОВАХ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ господарювання. Зокрема, з цією проблемою стикалися розробники проектів постанов пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення господарськими судами спорів, що виникають при виконанні договорів застави (іпотеки), поруки, гарантії» та «Про практику застосування законодавства про оренду». Віддаючи пріоритет застосуванню норм ГК України при регулюванні господарських відносин, ми зможемо не лише забезпечити формування судової практики у правильному руслі, а й нарешті покласти край надуманій і, на нашу думку, шкідливій дискусії, про яку йшлося на початку цієї статті. Висновки. З огляду на зміст і призначення ЦК і ГК України, а також різні предмети регулювання цих кодексів, пріоритетному застосуванню до відносин у сфері господарювання (господарських відносин), безумовно, підлягає Господарський кодекс. І лише за відсутності у ньому норм, що регулюють відповідні відносини, мають застосовуватися положення ЦК України. Подібне розуміння має бути основною засадою у застосуванні положень ЦК України і ГК України як суб’єктами господарювання, так і господарськими судами. З урахуванням цього, будь-яке порівняння або зіставлення положень ЦК і ГК України, що регулюють схожі (але не тотожні) відносини у побутовій (споживацькій) сфері і сфері господарювання (підприємництва), на предмет того, який із зазначених кодексів підлягає застосуванню до відносин у сфері господарювання, слід визнати некоректним. Тому не можуть сприйматися до виконання пропозиції і рекомендації (незалежно від того, викладені вони в наукових працях, або в постановах пленумів вищих спеціалізованих судів), в яких простежується намагання протиставити ці два кодекси з посиланням на невідпо-
відність тієї або іншої норми ГК України положенням ЦК України. Такий аргумент є безпідставним в силу прямої вказівки, що міститься в ст. 9 ЦК України. У разі існування так званих «розбіжностей», а точніше – різного правового регулювання майнових (у тому числі договірних) відносин нормами ЦК України і ГК України, господарським судам, предметом розгляду яких є господарські справи, належить керуватися положеннями ГК України як спеціального стосовно ЦК України нормативно-правового акта. Спеціального у тому розумінні, що він покликаний регулювати особливості майнових відносин у сфері господарювання. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ: 1. Дзера О. В. Деякі загальні питання співвідношення норм Цивільного та Господарського кодексів / О. В. Дзера // Практика застосування окремих норм Цивільного кодексу України: Практ. посіб. / Кол. авт. – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2008. – С. 15–28. 2. Майданик Р. А. Цивільне право: Загальна частина. / Т. І. Вступ у цивільне право / Р. А. Майданик. – К.: Алерта, 2012. – 472 с. 3. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. – 3-є вид., перероб. і доп. / За ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2008. Т. І. – 832 с. 4. Сучасний тлумачний словник української мови: 65 000 слів/ За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.