E-Book Overview
Уривок з книги. Автор і місце публікації невідомі. С. 21-49, 96-111, 117- 144 .
Аналізуються п`єси "97", "Народний Малахій","Мина Мазайло", "Патетична соната". У своїй творчості Куліш, поділяючи фундаментальні художньо-світоглядні настанови Леся Курбаса, виходив з програмної естетичної домінанти, що "драматургія мусить весь час непокоїти, збуджувати, загострювати, навіть за іншого разу занадто загострювати деякі проблеми.". Цим пафосом занепокоєння життєвими проблемами, загострювання реальних, існуючих конфліктів пройняті всі його п'єси, що на сьогоднішній день дійшли до нас, причому не лише драми - "97", але й комедійні твори. В Кулішевих комедіях драматизм концептуально-сюжетної гостроти набуває у своїй художній основі зовсім не комічного звучання. Творчість М.Куліша - це багатогранне, гранично загострене зображення побуту, психології, соціально-культурних процесів, інтелектуальної динаміки, світоглядних тенденцій в України перших десятиліть XX століття.
E-Book Content
/ М . Куліш увійшов в українську драматургію несподівано і надовго/ \В листопаді 1924 року в Харкові у театрі ім. Ф р а н к а було вперше поставлено п'єсу досі невідомого автора М . Куліша «97»„ Вистава була ЕЄЛИКОЮ подією в культурному житті України. П'єсу радісно зустріли потім глядачі Харкова, Києва, Одеси, де в ці роки ж и в драматург. Перейшовши рампу великих професіональних те атрів, п'єса впевнено утвердилась на кону пере сувних театрів та самодіяльних гуртків. Не було, мабуть, жодного великого і малого театру на Україні, який би в 1924—1926 роках не грав п'єси «97». Це був твір, про який А . Луначарський писав, що від нього «гриміла вся Україна».^! сенсацій ний успіх п'єси М . Куліша не був успіхом коме ти, що несподівано спалахнула на темному тоді репертуарному небі. В наступні роки з'явилося немало значних п'єс, але на протязі десятиліття драма «97» незмінно користувалась успіхом, про довжувала жити в пам'яті читачів та глядачів ро ками як глибоко людяне і по-справжньому знач не явище мистецтва, я к перша високохудожня українська радянська п'єса. Драма М . Куліша «97» була написана як твір цілком сучасний, сповнений гарячим диханням життя, але яка це давня і незвичайна історія д л я нашого сучасного читача! І не тільки для сучас ного. В ж е в 1926—1927 рр. велич цієї п'єси сприймалася глядачами як велич істооії. Недарма Ю. Смолич писав у 1927 році, що «97» залиши» 21
ться в нашій літературі як найяскравіший зра зок з історичного нашого минулого» І це не то му, що такими вузькочасовими були рамки зо браженого драматургом, а тому, що нестримно швидко рухалось вперед життя. Відкриємо ж за вісу історії в цьому талановитому творі україн ської драматургії і М . Куліша... «В дороге. Опять справа пески, слева плавни, камьіши и вербьі... З а камьішами свинцом поблескивает Днепр. Тревожно летают воро ни. Меня везет угрюмьій крестьянин. Верст де сять проехал, не говоря ни слова. Наконец сьел кусочек хлеба, закурил и одним глазом посмотрел на меня. С большим трудом, но разговор между нами завязался. Узнавши, что я не из Чека и не «пащот продналога», а по школьному делу, крестьянин разверз свои уста и заговорил. О чем? Говорил о школе, о шоссейньїх дорогах, о песках, о рьібе в Днепре, о боях крас них с бельши. Говорил дельно, трезво, метко, хлестко. говорил как знаток и хсгЗяин сьшучих песков. Школа нужна крестьянину, как воздух, но в зтом году школьї не будет.—Походять, по ходять до різдва, а як захолодає—перестануть, бо холодному й голодному не до школи,— заключает он свою беседу...уМеня везут: лошадь, мальчик и два колеса. Я сижу на перекладинке и держусь за мальчика. Ноги мерзнут: ночью бьіл первьій мороз. По дороге трупьі павших от бескормицьі лошадей. Голод близится... Еду дальше. Пески кончились. Перед гла вами безбрежная степь. В дороге меня застиТО. С м о л и ч, Драматичне письменство наших днів, «Чер