E-Book Overview
Стаття. Слово і час. 2007. №11 . С. 62-73 .
Література й політика взаємодіяли в усі часи, красне письменство неоднораз слугувало формою виявлення переконань автора, знаряддям суспільної боротьби, націленим на опонента. Бурхлива українська політика останніх трьох років з її перманентними кризами не могла не вихлюпнутися на сторінки літератури, даючи письменнику цікавий і строкатий матеріал для художнього осмислення. Одним із гострих періодів української історії, який переплавився в художнє слово, були осінь 2005-го і перші місяці 2006 року, час запеклої боротьби перед парламентськими виборами і втрати народом віри в лідерів Помаранчевої революції, ілюзій щодо єдності помаранчевого табору, пов'язаних із розколом демократичної команди, яка здобула перемогу на президентських виборах (по лінії Ющенко — Тимошенко). Прес-конференція екс-голови Секретаріату Президента Олександра Зінченка, що зумовила "скандал у благородному сімействі", гучна відставка прем'єра Юлії Тимошенко, її "прощальне" (10 вересня) інтерв'ю українському телеканалу "Інтер" — ці події стали своєрідним "витверезюючим" переламним моментом для.постмайданної України, що позбавив людей залишків революційної ейфорії2 і змусив замислитися над багатьма питаннями на перетині політики й моралі. Саме цей матеріал політичного життя ліг в основу сюжетів двох книжок відомих українських авторів — "Вбити Юлю" Юрія Рогози і "Містер і місіс Ю-Ко в країні укрів" Марії Матіос, дивовижно подібних за змістом.
E-Book Content
^\ па
притиш
коротке", "Щоденник страченої"), лауреатка Національної премії України ім. Т.Шевченка, а тепер уже — і переможець конкурсу "Коронація слова". . ' Звернення таких різних письменників до однієї теми — уже сам по собі прикметний для літературного критика збіг, який підштовхує до компаративних студій. Інтерес посилюється ще й тим, що в центрі їх обох — образ Юлії Тимошенко, захований під літературними масками "прем'єра Юлі" в Рогози й "Улі Милашенко" в Матіос (маски, які для вітчизняного читача абсолютно нічого не маскують і, попри всі дисклеймери , моментально ідентифікуються з конкретною людиною; В.Соболь слушно завважила, що "...герої [...] в книжці [Матіос] впізнавані виразніше, ніж дотепер" ; а Т.Щербаченко починає рецензію на "Містер і місіс Ю-Ко..." із міркування: "Не варто великого труду здогадатися, кому присвячена й про кого ця книга" ). Цікавим видається сам момент, коли реальна жива людина трансформується в літературний персонаж. До того ж обидві книжки писані "по гарячих слідах" прем'єрської відставки й побачили світ саме тоді, іколи передвиборна боротьба 2006 р. увійшла в завершальну фазу ("Вбити Юлю" Рогози підписана до друку 20.01.2006 р., а "Містер і місіс Ю-Ко в країні укрів" Матіос — 7.02.2006 р.). Проблему для літературознавця становить тендерний дискурс о'бох творів, неминучий у текстах, написаних на такому матеріалі: сама постать Тимошенко -» предмет перманентних дискусій на тему "жінка в політиці", в яких постійно оперують численними тендерними стереотипами — і власне українськими, й інтернаціональними. Звідси випливає мета цієї короткої студії — проаналізувати тендерні стереотипи в названих літературних творах сучасного українського письменства, які* належать до політичної сатири. Позаяк тексти написані представниками різних статей, спробую простежити "погляд чоловіка" й "погляд жінки" на ту саму проблему, постать, сюжетний матеріал і завважити "тендерну різницю". Почну з апології обраного матеріалу. Щодо обох книжок критики висловлюють сумнів у їх повній приналежності до художньої літератури: у випадку Рогози — категоричніше, стосовно Мауіос судження поміркованіші. Ось думка В.Рибнікова (сайт "Обком"): "Власне, аналізувати художню цінність цієї, за визначенням самого Рогози, "передвиборної' брошури", немає жодного сенсу — по суті, це ніщо інше, як турботливо вибудуваний набір політтетнолог