E-Book Overview
Уривок з книги. - К.,С.5-15,18-31,38-61. 1969.
Уже ранні твори І. С. Нечуя-Левицького зайняли помітне місце в літературному процесі 60—70-х років. В час заборони української мови і літератури його твори були майже єдиним паростком на ниві української культури. Спираючись на досягнення попередників, як в українській, так і в російській літературі, Нечуй-Левицький, з одного боку, продовжує розробляти теми, що піднімалися й раніше, а з другого,— звертається до нових. Його заслугою є те, що, крім традиційної селянської тематики, він звертається до життя міщан, інтелігенції, змальовує різноманітні постаті тодішнього населення України. Спершу у його творчості (прикладом цього є повість «Дві московки» та оповідання «Рибалка Панас Круть») спостерігається поєднання оповіді з авторською розповіддю. Проте досвід російської та зарубіжної літератури приводить зрештою Нечуя-Левицького до об'єктивно-повістевого стилю. Цей стиль дозволяв розширяти тематику творів, вводячи необмежену кількість дійових осіб, піднімати важливі суспільно-політичні проблеми, індивідуалізувати мову персонажів, вільно оперувати багатством художніх засобів. У повісті «Хмари» проявилась майстерність Нечуя-Левицького поєднувати розповіді й описи з діалогами, що дало можливість досягти яскравої типізації образів, повніше розкрити характери персонажів. Розвиваючи і вдосконалюючи оповідну манеру письма, він досяг винятково високої майстерності в монологічних скаргах баби Параски та баби Палажки. Ці оповідання справді стали вершиною оповідної манери в українській літературі другої половини XIX ст.
E-Book Content
8УІ В58
Вступ Ь книжці дається ідейно-художній ана ліз творів І. С. Нечуя-Левицького. Автор докладно розглядає повісті «Микола Джеря», «Кайдашева сім'я», «Бурлачка», гумо ристичні оповідання. Значне місце відве дено також творам з життя інтелігенції та творам, у яких письменник викриває духо венство. В центрі дослідження —своєрід ність художньої манери І. С. Нечуя-Леви цького. Книжка розрахована на вчителів серед ньої школи, студентів-філологів, усіх тих, хто цікавиться творчістю видатного україн ського письменника-класика. '
.5
6—5 294—69М
„ 4 *
У У Одне з найпочесніших місць в історії української дожовтневої літератури належить Іванові Семеновичу Нечую-Левицькому (1838—1918)—видатному письменникудемократу, класику нашої літератури. Почавши літератур ну діяльність в середині 60-х років X I X ст., він за своє довге життя написав понад п'ятдесят романів, повістей, оповідань, значну кількість науково-популярних нарисів, літературно-критичних праць, комедій та історичних драм.^* Самобутній художник слова, майстер широковідомих епіч"Ц них полотен, він своїми творами прокладав нові шляхи розвитку української прози.. Творчість Івана Нечуя-Левицького збагатила націо нальну культуру, послужила дальшому розвиткові літера турного процесу на Україні. Він одним з перших серед українських письменників відійшов від традиційної селян ської тематики і змалював майже всі верстви населення тогочасної України. 3.сторінок його повістей і оповідань постали жахливі картини життя заробітчан, трагічна доля московок, гнівні постаті народних месників, безпросвітна темрява пореформеного селаі У ^Письменник викрив і різко засудив нечувану панську сваволю, в'їдливо осміяв сільську старшину, батюшок та матушок, ченців, всіляких «просвітителів», які вели сите і безтурботне життяЙВін створив цілу галерею образів ук раїнської буржуазної інтелігенції, представників консерва тивної професури, артистичної богеми та людей суспіль ного «дна». За словами О. Білецького, Нечую-прозаїку належить першість у відтворенні краси рідного краю, його безмежних ланів, сивого Дніпра та величного Чорного МОЈЯ.
І Поширення тематичних обріїв української прози, вве дення в літературу нових типів поєднувалося у творчості Неч