ювілей івана левицького (нечуя)

ЮВІЛЕЙ ІВАНА ЛЕВИЦЬКОГО (НЕЧУЯ) Ювілей спізнений о десять літ. У р. 1895, коли довершилося 25 літ літературної діяльності Ів. Левицького, Україна стогнала під тяжким тиском, була в стані духов­ ної розтічі і забула про ювілей одного з найбільших своїх синів. їй було не до ювілеїв тоді, коли найкращі її сини або клали голови на чужині, іноді в боротьбі за справи чужі їй, або, знесилені, змучені, майже зневірилися в будущину рідного народу. А сьогодні? Чи дивоглядна російська весна поправила положення? Чи дає запоруку кращої будущини? Тим-то й ба, що положення майже ні в чім не поправилося, запо­ руки нема ніякої, а проте бог зна відки й як явилася людям можність легше відітхнути, хоч хвилину погратися надія­ ми, нехай і так, що навіть ілюзіями,— і Україна згадала свій старий довг і святкує 35-літній ювілей літературної діяльності Ів. Левицького. Чим був ювілянт для української літератури, для ук­ раїнської суспільності протягом сих 35 літ? Відповідь, зда­ валось би, проста, всі ми чуємо її, та власне задля своєї простоти нелегка. Може, тут чи і в многих інших питаннях громадського життя обхідна дорога швидше заведе нас до цілі, як проста. Отже поставимо питання навпаки: чим не був для України Іван Левицький? Тут ми відразу набігаємо на кілька зовсім категоричних відповідей, що добре характеризують нам і ювілянта, і пережитий ним час. Іван Левицький-Нечуй не був публі­ цистом, не був борцем ані полемістом, не був чоловіком пар­ тії, прихильником такої чи іншої політичної доктрини чи програми. В численних суспільних та політичних супереч­ ках, що вихром проходили по Україні, він або не забирав голосу, або коли й забирав, то все якось ізбоку, так що його 370 не можна було зачислити ні до якої партії. Правда, дещо у нього весь час стояло непохитне і незмінне, але се не були ніякі партійні програми ані тези, се було його зовсім, ска­ зати так, елементарне, не підлягаюче ніякій дискусії ста­ новище національне, українське. Він був українцем і ук­ раїнським, виключно українським письменником тоді, коли многі його ровесники твердо вірили, що свобода і со­ ціалізм знищить швидко всі національні різниці [...] Він стояв на своїм становищі й тоді, коли з легкої руки Костомарова та Драгоманова пішов гуляти по Україні поклик до плодження якихось гібридів, 5етіуігііпк|ие Ьоу е т , зетіЬоуеіг^ие уігит , тобто інтелігентів, які б для ширшого світу були росіянами, «русскими», а для «домашнего обихода», себто супроти українського мужика. — ук­ раїнцями. І власне в пору найживішої пропаганди сього неприродного і глибоко неморального поклику Іван Ле­ вицький, мов нічого й н