спроба типології романтизму: доба, стиль, мова

Орест Ткаченко С П Р О Б А ТИПОЛОГІЇ РОМАНТИЗМУ: ДОБА, СТИЛЬ, М О В А Історико-філологічна наука давно розпалася на історію, літературознавство, лінгвістику і в своїй цілості існує тільки в східній та класичній філології. Є, однак, про­ блеми і в новітній (післякласичній) західній, зокрема слов'янській, філології, які вима­ гають цілісного історико-філологічного підходу. До них належить проблема взаємозв'язку історичної епохи, її літературного стилю і мови, яка цей стиль утілює. Розглядаємо цю проблему на прикладі романтизму українського й польського в їхньому протиставленні реалізмові. 9г Говорячи про романтизм, мають на оці передусім романтизм, сказати б, класично­ го зразка, а саме: літературний стиль, що охопив усі європейські літератури загалом десь між 1815-1848 роками. Однак у літературах головно Західної Європи в другій по­ ловині XVIII ст. існував також преромантизм. Явний неоромантизм на зламі ХІХ-ХХ ст. здобув утілення в низці вужчих течій — модернізму, символізму, імажинізму — і кон­ кретно в творчості частини українських і польських письменників (в Україні — це піз­ ній І.Франко, М.Коцюбинський, Леся Українка, О.Олесь і молодий П.Тичина; в Польщі — коло письменників «Молодої Польщі»). Безперечно, типологічно близькі аналоги має романтизм і в давніші періоди історії літератури. Так, своєрідним «романтизмом» щодо попереднього Відродження (у XVI ст.) і пізнішого класицизму (у ХУІІІ-ім) було бароко XVII ст. Певну подібність романтизму до бароко відзначає, зокрема, Д.Чижевський . Що ж до найдавнішого часу, то тут, біля джерел європейських літератур, типо­ логічну подібність стосовно романтизму виявляє християнська література [-IV і даль­ ших століть на противагу античній літературі дохристиянської доби. Спільним для всіх відповідних епох, пов'язаних чи то з романтизмом, чи то з іншими літературними напрямами, подібними чимось до нього, був їхній зламний, пе­ реходовий характер; од митця вимагалося не описувати усталене, а оспівувати народжу­ ване. 1 оскільки не в усіх народів усталеність настає однаково швидко, не існує й пов­ ної збіжності в триванні періодів «бурі й натиску». Дуже часто це пов'язано, зокрема, з наявністю власної національної держави або з її відсутністю. Зрозуміло, шо для виник­ нення й розвитку романтизму в першім випадку значно менше підстав, ніж у другому. Через це, скажімо, в російській літературі романтизм виявився досить скороминущим, уклавшися переважно в часові межі 1815-1840-х рр., а також у міжреволюційне деся­ тиліття на початку X X віку, й обмежившися головно поезією. Значно тривалішим і міцнішим виявився він у польській літературі, доживши після наполеонівських воєн до повстання 1863-1865 рр. Але й після того, за панування в цілому реалізму й гасла «ргасу ог§апіс2пеі», романтизм ще довго, фактично до перших років відродженої польської держави, озивався в творчості польських письменників. Не говорячи вже про явних (нео)романтиків (К.Пшерву-Тетраєра, С.Виспянського, Б.Лесьмяна), йому віддали пев­ ну данину навіть такі в цілому реалістичні письменники, як Е.Ожешко, Г.Сенкевич, С.Жєцомський. іПроте особливо унікальне становище склалося з українським романтизмом. До­ живши, як і польський романтизм, в основному, до 60-х років минулого століття, ук­ раїнський романтизм на деякий час поступається ре