читання, соціальна нерівність, електронна книга

ISSN 2076-9326. Вісник Книжкової палати. 2012. № 1 УДК 028.01/.02+004.738.5:655.41 Микола Сенченко, директор Книжкової палати України, професор Читання, соціальна нерівність, електронна книга Проблема читання. Незважаючи на стабілізацію показників книговидання і продажу книг, що намітилася, загальносоціальний прогноз популярності читання в світі важко назвати оптимістичним. "Соціальні дослідження останніх років свідчать ― читання більше не відіграє виняткової ролі в житті суспільства і втрачає статус престижного заняття в усіх індустріально розвинених країнах. У зв'язку з цим стала розповсюджуватися вторинна неписьменність (синдром, коли люди уміють читати, але не розуміють значення прочитаного), яку також називають кризою читання. Наприклад, у США сьогодні налічується майже 40—50 млн повторно безграмотних, у Німеччині їх приблизно 3—4 млн. У Росії ж кількість людей, які взагалі не беруть книгу в руки, зросла з 20% у 1996 році до 35% у 2009 році. Активно читають у нашій країні всього 23% жителів", — відзначив Генеральний директор видавництва "Ексмо" О. Новіков, виступаючи 2 вересня 2010 року з доповіддю на конференції "Книжковий ринок 2010: стагнація або стабілізація", що відбулася в рамках ХХІІІ Московської міжнародної книжкової виставки-ярмарку. У зв'язку з цим, щоб уникнути стагнації книжкової галузі в глобальному розумінні, все актуальнішими стають широкомасштабні соціальні програми популяризації читання. "Масштабні програми підтримання читання проводяться в більшості європейських країн з кінця 1980-х років. У деяких з них, наприклад, у Франції, вирішення цієї проблеми взяло на себе Міністерство культури і уряд", — повідомив гендиректор "Ексмо", згадавши також про такі європейські акції, як "Євросоюз читає" та інші. "Один із чинників успішної пропаганди читання — спільні, злагоджені зусилля держави і приватного бізнесу, — впевнений О. Новіков. — У цьому випадку вдається не тільки уповільнити або зупинити процес падіння інтересу до читання, а й спрямувати читацький інтерес у позитивну сторону". Проте є ще один аспект проблеми читання, пов'язаний з умінням читати. Кількість назв книг нині збільшилась, у порівнянні з 1990 роком, утричі. Тому щоденне спілкування з новими виданнями змушує обережно ставитись до їхнього читання. Книги, різноманітні за жанрами, цікаво написані, викликають бажання кинути все і читати, читати, читати… Але ось тут і виникає проблема, що читати і як читати, адже можна потонути в цьому морі чудових книг, які приваблюють грандіозністю поставлених у них проблем і простотою їхнього вирішення. Тому-то варто читати, думаючи, й думати про те, що читати… © Сенченко М., 2012 Мене часто запитують: "Ви багато пишете і, мабуть, багато читаєте?" — "Так!" — "А як Ви вважаєте ― зникне традиційна книга в паперовому варіанті, чи ні?" Мене й самого цікавить це питання. Аналізуючи власний процес творчості, прихожу до висновку, що нові ідеї виникають тоді, коли я читаю традиційну книгу, тобто паперову. Можливо, це пов'язано з тим, що з дитинства читаю паперові книги, а може й ні. У ході роздумів над цими питаннями, я ще раз замислився над проблемою читання. Для чого людина читає книгу? Щоб отримувати нові знання? Але при хаотичному читанні через певний час знання втрачаються, тому навіщо ж читати? Згаяти час? Це не раціонально, тому варто вчитися читати так, щоб накопичувати знання і не втрачати їх. Що я розумію під читанням? Я знаю чимало читачів, які "читають" нескінченно багато ― книгу за книгою, букву за буквою; і все-таки я не назву їх інакше, як тільки "начитаними". Звичайно, люди ці володіють великою кількістю "знань", але їхній мозок абсолютно нездатний що-небудь правильно засвоїти, зареєструвати і класифікувати сприйнятий матері