міфи щодо європейської інтеграції в офіційному дискурсі єс

НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ СТРАТЕГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ А. В. БАРОВСЬКА МІФИ ЩОДО ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ В ОФІЦІЙНОМУ ДИСКУРСІ ЄС Аналітична доповідь Київ 2013 УДК 327:061.1 Б 24 За повного або часткового відтворення матеріалів даної публікації посилання на видання обов’язкове Автор: Баровська А. В. – к. держ. упр. Електронна версія: http://www.niss.gov.ua Б 24 Баровська А. В. Міфи щодо європейської інтеграції в офіційному дискурсі ЄС : аналіт. доп. – К. : НІСД, 2013. – 72 с. ISBN 978-966-554-197-4 В аналітичній доповіді порушено нову для вітчизняного наукового простору тему міфів щодо європейської інтеграції (увагу зосереджено на тих, що підтримуються офіційним дискурсом ЄС). Проаналізовано методи їх дослідження як логічно перший дослідний крок. Застосування критичного аналізу проілюстровано на прикладі таких міфів: Вестфальський мир як історична точка відліку європейської інтеграції та Просвітництво як ідейна основа європейської інтеграції. Концепт-аналіз проілюстровано на прикладі концепту [європейської] інтеграції, а можливості методології контекстуального конструкціонізму – на прикладі міфу про “батьків-засновників” ЄС. ISBN 978-966-554-197-4 © Національний інститут стратегічних досліджень, 2013 ПЕРЕДМОВА Міфи є невід’ємним атрибутом розвитку людства від стародавніх часів до сьогодення. ХХ століття викликало до життя нові актуальні міфи, що створюють новий зміст віри, стало століттям практичної та концептуальної реміфологізації1 [8]. Не залишився осторонь процесів міфогенези і Європейський Союз – пост-Вестфальський, постмодерний, постнаціональний, постсуверенний, мультирівневий політичний проект. Проект, що на сьогодні об’єднав 27 країн і частиною якого прагне стати Україна. Проект, що від початку було засновано на раціональних засадах і функціональних інтересах і аж ніяк не на хвилі емоцій. Проте, вочевидь, саме до емоцій апелює загальновідомий політичний міф про Європу – з якою відбувається постійне цілеспрямоване ототожнення ЄС в офіційному дискурсі2 – як територію свободи і добробуту [52, с. 267]. Найяскравішою ознакою того, що міф працює, є кількість іммігрантів. Формування міфів в офіційному дискурсі Європейського Союзу було обумовлене потребою реалізації політики ідентичності, активізованої у відповідь на втрату відчуття легітимності об’єднання з погляду населення країн-членів (зумовленої не останньою чергою економічними проблемами). Декларацію щодо європейської ідентичності було ухвалено 1973 р. на саміті в Копенгагені. Раціо жорсткого функціоналізму поступилося переконанням у тім, що наднаціональні інститути 1 Реміфологізація – заповнення певної сфери суспільного буття міфологічними схемами, що ґрунтуються на архетипових конструкціях колективного несвідомого; актуалізація міфічної свідомості. 2 В євроінтеграційному дискурсі поняття “Європа” та “Європейський Союз” синонімізуються й ототожнюються, стаючи складниками одного концепту – Європа. Це відбуваєься, зокрема, у спосіб їх представлення одними й тими самими атрибутами й твердженнями – континентальне об’єднання, об’єднана Європа, соціальна