E-Book Overview
Наукова стаття. // Філософія права і загальна теорія права. – 2014. – № 1 – 2. – С. 70 – 83. У статті аналізуються недоліки й переваги «візуальної метафори» як інструменту забезпечення розуміння сутності пізнання. Наголошується на неприпустимості ототожнення «візуальної метафори» з «метафорою дзеркала» а пізнання – з відображенням. Розглядаються декілька можливих альтернативних метафор пізнання («читання», «доторку», «уявлення») й констатується наявність утворюваного ними своєрідного «герменевтичного кола». Водночас зауважено плюси виваженого послугування метафорою «бачення» задля усвідомлення сутності пізнання й оцінено перспективи використання «візуальної метафори» в юридичній науці та практиці. Ключові слова: візуальна метафора, метафора дзеркала, бачення, відображення, пізнання, розсуд.
E-Book Content
«ВІЗУАЛЬНА МЕТАФОРА» В ЮРИСПРУДЕНЦІЇ: ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ОЧЕВИДНОСТІ Й ОЧЕВИДНІСТЬ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ
Д. БОЧАРОВ кандидат юридичних наук, доцент, декан юридичного факультету (Академія митної служби України)
«Я
кщо на клітці зі слоном побачиш напис “бугай” — не вір очам своїм», — бундючно застерігає заяложений «афоризм» Козьми Пруткова. А проте за цією на позір вульгарною сентенцією прихований серйозний парадокс. Зрештою, у цьому немає нічого дивного: так само за кумедною постаттю претензійного й недолугого чиновника-літератора «ховалася» трійця непересічних мислителів і талановитих авторів (брати О. М. і В. М. Жемчужникови й О. К. Толстой). Адже недарма сказано: очевидність оманлива… Офтальмологічний «парадокс Пруткова» можна сформулювати так: чи слід у змальованій ситуації вірити (не вірити) напису «бугай», який ти бачиш на клітці, а чи тому, що у клітці слон, якого ти так само бачиш? Більшість відповість на це запитання просто. Слон опинився у клітці бугая помилково, або помилково на клітці зі слоном опинився напис «бугай», або це просто поганий жарт. Адже ми знаємо, яким на вигляд є слон і здатні відрізнити його від бугая, а в даному випадку ми бачимо саме слона. Тобто ми не сумніваємось у тому, що бачимо, якщо вже знаємо те, що бачимо. Іменуючи створених богом тварин, як кажуть не позбавлені гумору англійці, Адам назвав тигра «тигром» тому, що той був схожий на тигра… Але пафос «афоризму» айхмістра (чиновника пробірної палатки) Пруткова не має нічого спільного з банальним здоровим глуздом чи життєвим досвідом більшості. Так, ми бачимо те, що ми знаємо; але знати — прерогатива небагатьох обраних, які й визначають те, що бачать інші. Не варто забувати, що Прутков — айхмістр, «інспектор мір і ваг», і саме він має вирішувати, якими є справжня «міра й вага» того, що ми звично сприймаємо як очевидне. Отже, якщо на клітці написано «бугай», але те, що в клітці, видається тобі слоном — не вір очам своїм. Звісно, якщо напис зроблений компетентною (в усіх смислах) особою. Отже, «парадокс Пруткова» може бути розгорнений і в іншій площині: чи здатні ми бачити слона, якщо не знаємо слона? А звідси ще більш цікаве питан-
© Д. Бочаров, 2014
70
Філософія права і загальна теорія права № 1–2/2014
«ВІЗУАЛЬНА МЕТАФОРА» В ЮРИСПРУДЕНЦІЇ: ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ОЧЕВИДНОСТІ…
ня: чи можливо побачити, згідно з написом «бугай», який утілює знання, замість слона — бугая? Усі ці дивні, на перший погляд, питання пов’язані з проблемою визначення співвідношення бачення й знання та їх взаємовпливу, а також із роллю візуальної метафори в теорії пізнання. Адже не секрет, що візуальна метафора донині займає чільне місце у вітчизняній теорії пізнання; і насамперед у гносеології юридичній. До того ж представлена найрадикальнішою з можливих форм візуальної метафори — метафорою дзеркала. Завдячуємо цим переважно ленінському визначенню матерії як даної нам у відчуттях об’єктивної реальності, що «копіюється, фотографується, відбивається» (sic!) нашими чуттями, та заснованій на ньому «теорії відбиття», а