E-Book Overview
Право і безпека. – 2014. – № 4 (55). – С. 80-84.
У статті, з урахуванням чинного кримінального процесуального законодавства України та практики його застосування, досліджено питання процесуального статусу представника потерпілого у кримінальному провадженні. Запропоновано шляхи удосконалення положень КПК України з піднятого питання. Ключові слова: потерпілий, процесуальний статус, представництво, адвокат-представник, права та законні інтереси потерпілого.
E-Book Content
ISSN 1727-1584. ПРАВО І БЕЗПЕКА. 2014. № 4 (55)
ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ПРАВООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УДК 343.122(477) С. Є. АБЛАМСЬКИЙ, кандидат юридичних наук, викладач кафедри кримінального процесу факультету підготовуки фахівців для підрозділів слідства Харківського національного університету внутрішніх справ
ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ СТАТУС ПРЕДСТАВНИКА ПОТЕРПІЛОГО У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ З урахуванням чинного кримінального процесуального законодавства України та практики його застосування досліджено питання процесуального статусу представника потерпілого у кримінальному провадженні. Запропоновано шляхи удосконалення положень КПК України з порушеного питання. Ключові слова: потерпілий, процесуальний статус, представництво, адвокат-представник, права та законні інтереси потерпілого.
Сучасний розвиток кримінального процесуального законодавства України, перш за все, направлений на його гуманізацію, реалізацію конституційних положень та запровадження загальновизнаних міжнародних правових стандартів у сфері кримінального судочинства. На сьогодні у кримінальному процесуальному законодавстві України права та законні інтереси потерпілого, в порівнянні з об’ємом прав підозрюваного, обвинуваченого, набагато менші за обсягом і змістом, а також не містять належного процесуального механізму реалізації вже закріплених його прав і свобод. Тобто, як зазначили Г. В. Коновалова та В. І. Бояров, у багатьох процесуальних позиціях така нерівність свідчить про неповну реалізацію принципу рівності сторін у кримінальному судочинстві. З приводу цього постійно постає питання про створення нової моделі самозахисту потерпілого своїх прав та законних інтересів відповідними кримінальними процесуальними засобами [1, с. 114]. У цьому напрямі протягом тривалого часу актуальним і дискусійним є питання процесуального представництва, зокрема й статусу представника потерпілого за КПК України. Крім того, як доречно зазначив В. Г. Пожар, необхідність та важливість чіткого розмежування видів представництва неможливо переоцінити, зокрема, для різних видів кримінального процесуального представництва законодавством висуваються не завжди однакові вимоги щодо підтвердження їх повноважень, а також по-різному визначаються обсяг та умови здійснення процесуальних прав і види відповідальності за невиконання чи неналежне виконання процесуальними представниками своїх обов’яз© Абламський С. Є., 2014
ків [2, с. 228]. Дійсно, чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено кілька видів процесуального представництва, зокрема: законне представництво (якщо особа є неповнолітньою або визнана в установленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною), представництво потерпілого, цивільного позивача і відповідача та представництво юридичної особи (здійснюється керівником чи іншою особою, уповноваженою законом або уставними документами, а також працівником юридичної особи за довіреністю), що обумовлює процесуальну особливість кожного правового статусу суб’єкта здійснення представництва. Різноаспектні питання, пов’язані з процесуальним статусом представника потерпілого, неодноразово ставали предметом досліджень таких учених, як: та В. І. Бояров, О. Д. Бойков, В.С. Джатієв, Г. В. Коновалова, О. О. Кочура, О. П. Кучинська, О. В. Мартовицька, С. В. Михайлів, В. Ю. Панченко, В. Г. Пожар, О. Г. Русанова, А. С. Стойкова, М. С. Строгович, Л. Д. Удалова, В. П.