текстологічне дослідження українських учительних євангелій другої половини Xvi - початку Xvii ст.: перемишльський тип

Preparing link to download Please wait... Download

E-Book Overview

Чуба Г. Текстологічне дослідження українських учительних євангелій другої половини XVI - початку XVII ст.: перемишльський тип // Вісник Львівського університету. Серія Книгознавство, 2007. - Вип. 2, с. 5-38.

E-Book Content

ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ Серія книгознавство… , 2007. Вип. 2. С. 5 – 38 VISNYK LVIV UNIV. Ser. Bibliology… , 2007. No 2. P. 5 –38 КНИГОЗНАВСТВО УДК 091:27-247 “15/16” ТЕКСТОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ УЧИТЕЛЬНИХ ЄВАНГЕЛІЙ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVI – ПОЧАТКУ XVII ст.: ПЕРЕМИШЛЬСЬКИЙ ТИП Галина ЧУБА Ягеллонський університет, ал. Міцкевича 3, м. Краків, 31-120, Польща, тел. (48-012) 634-24-81 Проаналізовано текстовий зміст списків учительного Євангелія перемишльського типу. Спочатку до них входили лише недільні проповіді, згодом склад збірника “розширився”, охопивши усі основні богослужіння літургійного року: крім проповідей у недільні богослужіння, було введено також проповіді у свята та дні пам’яті найшанованіших святих, на деякі треби, читання догматичного, есхатологічного та катехитичного змісту. Ключові слова: учительне Євангеліє, гомілетика, текстологія, рукописна книга. Учительні Євангелія – рукописні збірники проповідей на недільні та святкові перикопи (євангельські читання) – в українській книжній традиції з’явилися вже у перші роки християнства і, як уся тогочасна література, мали перекладний характер. Найбільше в рукописній, а з 1569 р. ще й у друкованій книжній традиції поширилося так зване Учительне Євангеліє Калліста, перекладене з грецької мови на слов’янську в кінці XIV або на початку XV ст.1. Про популярність цієї пам’ятки свідчить той факт, що з 1569 по 1637 р. її було видано щонайменше п’ять разів. У другій половині XVI ст. з тією ж назвою – учительні Євангелія – в репертуарі української рукописної книги з’явився цілий корпус нових творів, які можна окреслити як учительні Євангелія нового типу2, або українські учительні Євангелія. Написані за зразком відомої перекладної пам’ятки, вони, як зазначав В. Перетц, крім плану, не мали з нею нічого спільного3. Під старою назвою та за усталеною структурою українські автори “сховали” власні ориґінальні, хоча й анонімні, твори. Їхніми визна1 Про це детальніше див.: Чуба Г. До історії розвитку екзегемно-гомілійних редакцій Євангелія в Україні // Мова і соціальні процеси. Вісник Львівського університету. Серія філологічна. – Львів, 1997. – Вип. 26. – С. 46–49. 2 Чуба Г.В. Лінгво-текстологічний аналіз Учительних Євангелій другої половини XVI – першої половини XVII ст. Автореф. дис. … канд. філолог. наук. – Львів, 1998. – С. 5; Її ж. Ukraińska proza kaznodziejska w drugiej połowie XVI wieku // Gatunki mowy i ich ewolucja. T. 1: Mowy piękno wielorakie / Pod red. D. Ostaszewskiej. – Katowice, 2000. – S. 260. У. Добосевич пропонує для окреслення цих творів використовувати означення популярні (див.: Добосевич У. Мова і стиль рукописних Учительних Євангелій кінця XVI – початку XVII ст. Автореф. дис. … канд. філолог. наук. – Львів, 1997. – С. 4). 3 Перетц В. Н. К вопросу об «Учительных Евангелиях» XVI – XVII вв. // Его же. Исследования и материалы по старинной украинской литературе XVI – XVII веков. Сборник отделения русского языка и словесности АН СССР. – Ленинград, 1926. – Т. СІ, № 2. – С. 5. © Чуба Г., 2007 6 Галина ЧУБА чальними рисами були, по-перше, характерний тип проповіді, який можна окреслити як “проповідь для люду”; по-друге, мова – роуска, проста, за визначенням самих авторів, якою були перекладено євангельські читання та написано проповіді. Популярний характер проповідей сприяв значному поширенню цих творів, про що свідчить хоча б кількість збережених на сьогодні їхніх рукописних копій – понад сто4. Пік популярності “нових” учительних Євангелій припав на кінець XVI – початок XVII ст., у цей час було переписано 58 відсотків усього обстеженого нами джерельного масиву. Проте в активному вжитку