E-Book Overview
Стаття. Київ: Дніпро, 1990. — С. 43 — 66.
Не чим іншим як історичним парадоксом слід називати те, що нині ми розпочинаємо знову, як робилася спроба наприкінці 20 — початку ЗО років, розвивати деякі ідеї Куліша-культуролога, Куліша-історика. Багаторічне замовчування імен українських митців, вчених, громадських діячів, політиків, «виламування» з культурного фундаменту великих пластів далекого минулого, вульгарне, на догоду ідеологічно спекулятивним тезам, трактування культурного й суспільного розвитку спонукають нас до вивчення нашої духовної спадщини,щоб виважити, а може, й переоцінити усталені інтерпретації їх творчості, а також культурницької й політичної діяльності з позицій сьогодення. Звернімося до праць М. Костомарова, М. Грушевського, Д. Дорошенка, Д. Яворницького, а насамперед до П. Куліша. Звісно не все в нього заслуговує на беззастережне схвалення.
E-Book Content
ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ (1819—1897) Світ ж и в е н е т а к , я к собі м у д р у є на самоті д у ш а поета. П. Куліш Не чим іншим як історичним парадоксом слід називати те, що нині ми розпочинаємо знову, як робилася спроба наприкінці 20 — початку ЗО років, розвивати деякі ідеї Куліша-культуролога, Куліша-історика. Багаторічне за мовчування імен українських митців, вчених, громадських дія чів, політиків, «виламування» з культурного фундаменту вели ких пластів далекого минулого, вульгарне, на догоду ідеологічно спекулятивним тезам, трактуван ня культурного й суспільного розвитку спонукають нас до вив- чення нашої духовної спадщини, щоб виважити, а може, й переоці нити усталені інтерпретації їх творчості, а також культурниць кої й політичної діяльності з пози цій сьогодення. Звернімося до праць М. Костомарова, М. Грушевського, Д. Дорошенка, Д. Яворницького, а насамперед до П. Куліша. Звісно/не все в нього заслу говує на беззастережне схвалення. Багато його історичних концепцій зазнало деформацій під тиском тих соціально-політичних і куль турних умов та обставин, в яких жив і творив Куліш. Але для того 44 щМі()ДержавствЬм, а також пошуки «Легальних форм у справі роз витку українського слова, спроби об^єднати .навколо ідеї культур;.ч-гіої цивілізації українською на роду багатих і бідних, українську аристократію і темну чернь.ЈХоч він намагався цуратися політи ки, все ж таки повсякчасно в неї .встрявав. Навіть уже тим, що під 'й'^Шмай до рівня ідеалу державність Росії, а натомість політичні орієн.,. тації гетьманів періоду Великої Руїни вважав нікчемними, без перспективними; що високо оці нював культурно-політичну місію Полінці на Україні^ переконував в історичній правоті возз'єднання українського Народу з народом російським д л я створення феде.р&тйвгіої Держави. Не забуваймо, Що Куліш нерідко дивився на ці ЩЩІЇр^блеМй. з позицій глибинного М^'ййаліЗу реальної ситуації. Де бра Дуійевйі сили; натхнення і тер Т ^АЛ Вкрай необхідної куль ^ЩШ^ЙО-ііросйітнйцької• роботи? Як й р ^ в д г і а т и розколоте, збайдужіле, розчароване українське грома ^ / > Д ї ш с т в о навколо ідеї українського Національно-культурного від родження?.П. Куліш тяжко пере ,жйв кириЛо-мефрдіївську катаст"Ш".-'. ІрЬфУ і Намагався каяттям, більше ч ^ і т о г о —певною відмовою від полі ^^Шщ ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ тичних ідеалів товариства вимо лити в царського режиму право на культурно-освітню діяльність. Перебуваючи в Тулі під адмініст ративним наглядом, він багато працює —.студіює історію і пише оповідання на історичні теми, готує етнографічні та історичні праці, намагається догодити пере дусім російській державницькій історіографії і водночас Не обра зити і земляків... Та його компро міси не вельми високо оцінювали ся — цензура безцеремонно втру чалася в його тексти, виносити своє прізвище" на титули книг і стверджувати ним авторство своїх статей не дозволялося, та це його не зупи