припинення корпоративних відносин з ініціативи учасника тов шляхом виходу із товариства

СТОРІНКА ВЧЕНОГО О. В. Гарагонич кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного, господарського права та процесу Академії адвокатури України ПРИПИНЕННЯ КОРПОРАТИВНИХ ВІДНОСИН З ІНІЦІАТИВИ УЧАСНИКА ТОВ ШЛЯХОМ ВИХОДУ ІЗ ТОВАРИСТВА Найпоширенішою формою організації господарської діяльності в Україні зі створенням юридичної особи є господарське товариство і, зокрема, такий його вид, як товариство з обмеженою відповідальністю (далі — ТОВ, товариство). Товариство з обмеженою відповідальністю — універсальна і найбільш оптимальна у стабільному майновому обігові організаційно-правова форма суб’єктів господарювання. Необхідною умовою для його діяльності є забезпечення ефективного та своєчасного захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників корпоративних відносин, які пов’язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності ТОВ. Аналізуючи стан нормативного забезпечення корпоративних відносин в Україні, доводиться констатувати, що вітчизняне законодавство, на відміну від законодавства провідних країн світу, занадто фрагментарно регулює питання припинення корпоративних відносин шляхом виходу учасників із ТОВ. Законодавча неврегульованість, недосконалість формулювань положень нормативно-правових актів щодо виходу учасника із ТОВ, наявність колізій у зазначеній сфері призводять до неоднакового тлумачення та застосування законодавства учасниками корпоративних відносин, органами державної влади, судами. Названі фактори спричиняють численні зловживання органами управління ТОВ, неправильне застосування державними органами норм законодавства, помилки під час розгляду судами корпоративних спорів із зазначених питань і, відповідно, високу питому вагу скасованих та змінених судових рішень. Таким чином, виникає потреба у детальному дослідженні проблеми виходу учасника із ТОВ. Про актуальність зазначеної теми свідчать численні публікації в юридичній літературі. Так, проблеми виходу учасника із ТОВ досліджували О. М. Вінник [1; 2], О. Р. Кібенко [3, с. 74–78], В. М. Кравчук [4; 5], С. Трикур [6] та ін. Проте ряд питань, пов’язаних із виходом учасника із ТОВ, не знайшли належного відображення у названих працях. 110 ЧАСОПИС ЦИВІЛЬНОГО І КРИМІНАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА № 2(5) СТОРІНКА ВЧЕНОГО Вихід учасника з товариства є однією з найпоширеніших підстав припинення корпоративних відносин. При цьому у практиці правозастосування норм корпоративного законодавства неодноразово виникають проблеми, пов’язані з необхідністю відмежування поняття «вихід учасника із товариства» від інших близьких за змістом понять. На практиці дуже часто вихід учасника ототожнюють із виключенням. Зокрема, саме такі роз’яснення надає Вищий господарський суд України [7, с. 22–42]. Проте це дві різні підстави припинення корпоративних правовідносин. По-перше, виключення — це примусове припинення участі у товаристві, натомість вихід — це добровільне волевиявлення учасника. По-друге, у разі виключення ініціатива припинення участі особи у ТОВ виходить від товариства або інших учасників, тоді як при виході ініціатором є сам учасник. По-третє, виключення можливе лише з підстав, передбачених у законі: ч. 2 ст. 52 та ст. 64 Закону України «Про господарські товариства» (далі — Закон) [8], а для виходу ні підстави, ні мотиви не мають жодного значення. Не слід також ототожнювати вихід учасника із товариства з відступленням учасником власної частки у статутному капіталі. На цьому наголошується й у листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємниц