E-Book Overview
В даній статті висвітлено мисливство на території Галичини з ХV століття і до нашого часу. Проаналізовано вплив різних суспільно - політичних формацій на мисливство. Висвітлені нормативно-правові акти, які врегульовували мисливство, вплив цивілізаційного розвитку людства на мисливство.
E-Book Content
УДК 639.1:316.4(477.83) Олег Проців МИСЛИВСТВО В ГАЛИЧИНІ В КОНТЕКСТІ ТРАНСФОРМАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА В даній статті висвітлено мисливство на території Галичини з ХV століття і до нашого часу. Проаналізовано вплив різних суспільно - політичних формацій на мисливство. Висвітлені нормативно-правові акти, які врегульовували мисливство, вплив цивілізаційного розвитку людства на мисливство. Ключові слова: мисливське господарство, мисливське законодавство, регулювання. Мета статті полягає у дослідженні системи державного регулювання мисливства, впливу на нього суспільних відносин, у розкритті еволюції законодавства, яке регламентувало полювання, конфліктів соціальних верств при проведенні полювання на території Галичини з ХV по ХХ століття. Проведення історіографічного аналізу виявило різні групи вітчизняних та іноземних науковців, що досліджували питання мисливства на території Галичини. Вивчаючи такі напрямки, як мисливське право, історія, економіка, культура, політичні аспекти, вони торкалися питання мисливства. До цієї когорти належать В. Грабовецький, М. Вітенко, М. Санкович, Г. Горинь, Б. Янишин, А. Улітін, Я. Зеленчук, І. Крип’якевич, В. Кремень, де Новіна Лучаковський М.-Б., Ю. Ейсмонд, С. Крогульский. В. Гарчинський. Актуальність даного дослідження полягає, в тому, що при практичному управлінні процесами полювання, виданні нормативно-правових документів, які регламентують ведення мисливського господарства необхідно розуміти і враховувати процеси еволюції в мисливському господарстві, а саме його звичаєві норми, традиції, методи та знаряддя полювання логічний хід зміни правових актів в сфері мисливства, які існували при попередніх політико-адміністративних формаціях на Галичині. Із виникненням держав на Галичині владою встановлюються закони, які врегулюють мисливство. Так, за Польщі за правління П’ястів та Ягелонів право полювання на велику дичину належало в цілому краю принцам та королям як ius regale. За правління Станіслава Августа ще те право збереглось для королів в радіусі 3 миль від Варшави. Польське законодавство забороняло полювання на чужих землях, але дозволяло на власних. Король Владислав Ягелло постановив законом від 1420 р., що «якщо б хтось на чужій землі в непризначений час і без дозволу держави добув зайця, повинен заплатити штаф». Термін для полювання визначався законом: від часу збору злакових з полів і до Святого Войцеха (23 квітня). Сеймовими ухвалами заборонено забирати молодих лисиць, також ловити звіра, на якого хтось полює. [1] При Великому Литовському Князівстві, в склад якого входила Галичина, взагалі будьяке право, в тому числі і право про полювання, регламентувалось статутами Великого Литовського Князівства від 1529, 1566, та 1588 років. Так в статуті 1529 року є розділ 9, який мав назву «Про полювання, про пущу, про бортне дерево, про озера, про боброве полювання, про хмельники, про соколині гнізда». Складався даний розділ з одинадцяти статей. Стаття перша мала назву «незаконне полювання на чужих володіннях», в якій вказувалось: • якщо хто-небудь незаконно полює в чужих володіннях, той повинен заплатити за насильство дванадцять рублів, а великому князю стільки ж повинен заплатити винагороди, скільки буде коштувати спіймана дичина по ціні, яка подана нижче тобто в статті 2. • якщо хто-небудь пішов на чию-небудь землю, в угіддя, або сам скрито вбив звіря і, якщо проти нього будуть приведені незаперечні докази, то скільки було вбито звірів, стільки повинен платити за звірів по ціні, яка вказана нижче. • а якщо б піймали стрілка зі звірем, вбитим у лісі, то його треба привести до влади, а влада повинна йо