ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ Серія мист-во. 2003. Вип. 3. С. 29-34
VISNYK LVIV UNIV. Ser. Art Studies. 2003. № 3. P. 29-34
УДК 792.246(477) “16/17” УКРАЇНСЬКА ШКІЛЬНА ДРАМА XVII-XVIII ст. ЯК САКРАЛЬНИЙ ФЕНОМЕН Петро МИКИТЮК Львівський національний університет імені Івана Франка, кафедра театрознавства та акторської майстерності вул. Університетська, 1/251, 79000 Львів, Україна, тел.: 8 0322 296 41 97, e-mail:
[email protected] На основі джерелознавчих матеріалів (оригінальних творів шкільної драматургії) досліджуються точки зіткнення шкільного театру з Богослужебними текстами, його віддзеркалення в самих творах української шкільної драми. Ключові слова: сакральний, профанічний, Богослужебний, літургічний, поетика, обряд.
Перш ніж приступити до розгляду зазначеного питання, слід визначитися щодо того, чим була, а швидше – в якій ролі стосовно Церкви та її Богослужінь виступала українська шкільна драма? Чи була вона органічним продовженням обряду, чи лишень його віддзеркаленням, художньою інтерпретацією? І, врешті, чи була українська шкільна драма XVII-XVIII ст. сакральним феноменом [3, с. 100], коли говорила про сакральне, виносила його на театральний кін, прагнула злитися з церковною відправою? У змісті творів шкільної драми, їхній архітектоніці та мові чудесно переплелися поетика бароко та поетика обряду. Перша – зі своїм незнищенним поняттям ars sacra, у якому позиція сакрального і світського була визначально секуляризуючою; друга – одвічна, з лише їй притаманними архаїчними структурами, що сягають сивої давнини і найяскравіше виявилися в Діонісових містеріях Стародавньої Еллади. Українська церква не зодягла його в шати ритуалу, залишивши місце і для дидактики, і для суто розважального елементу. Саме драматична природа, закладена в обряді, дала можливість шкільній драмі прямувати до Богослужінь, не ховаючи їх за художніми формами нового часу, в складних сюжетних конструкціях. Шкільний театр наче на якусь мить відновив архаїчний зв’язок між обрядом і театральним дійством. Цей театр, орієнтований на християнське богослужіння, відчував значущість свого зв’язку з обрядом і продемонстрував можливість очищення від художніх нашарувань задля первозданного вживлення в обряд. Як святкові Служби Божі відтворюють смисл великих свят (Різдва, Великодня, П’ятдесятниці), як будь-яка Служба протягом церковного року є визначальною для усього літургійного циклу, так містерії – вторують літургії, нагадуючи найголовніші події священної історії. Вони розгортають полотно біблійної оповіді, змішуючи його з театральною дією, надають йому форми майже літургійної. А іноді містеріальне дійство нагадує теологічні вправи, які належало вислуховувати з такою ж серйозністю, як і Церковну Службу.
© Микитюк П., 2003
П.Микитюк
30
Театр був наче второю1 Служби Божої, залежав від церковного календаря, ритуально повторювався. І в цьому повторенні шкільна драма сакралізувалася, об’єднувалася з культовою відправою, очищалася від розважальності, поверталася до своєї первинної обрядово-міфологічної сутності. Лише у такому вигляді і тільки такий театр міг бути засвоєний сакральною культурою, що не визнавала за видовищем права називатися високим мистецтвом. Шкільний театр набув усіх рис, властивих обрядові, оскільки сам не обирав ні місця, ні часу дії. Традиція, хоч і запозичена, визначала власне коло: великодня драма – різдвяна – мораліте на Масляну (Сиропусну) неділю. Іноді сюди вривалася дидактична п’єса з нагоди кінця навчального року. Сценічний простір, як і