фольклористичні мандрівки пантелеймона куліша 1840-х років

З Василь ІВАШКІВ ФОЛЬКЛОРИСТИЧНІ МАНДРІВКИ ПАНТЕЛЕЙМОНА КУЛІША 1840-х РОКІВ У статті проаналізовані основні аспекти фольклористичної діяльності П. Куліша 1840-х рр., зокрема матеріали його на­ родознавчих експедицій землями тодішньої Київської губернії. Дослідження рукописних експедиційних матеріалів, які зберігаються в архівах Києва та Чернігова, дає можливість проникнути в лабораторію фольклориста, висвітлити особ­ ливості його методики фіксації фольклорних текстів, окреслити маршрути, прочитати про людей, яких він розпитував про народні звичаї і традиції, від яких записував безсмертні народнопоетичні твори. Ключові слова: Пантелеймон Куліш, фольклористична експе­ диція, записування фольклорних творів. © В. ІВАШКІВ, 2011 аписування, видання і дослідження творів української усної народної словесності були пріоритетними аспектами творчої діяльності П. Куліша 1840—1850-х рр., коли він постав як патріотично налаштована цільна творча індивідуальність з тонким поетичним чуттям. У формуванні його мистецької творчості органічно переплелися дві основоположні лінії — українська (фольклор та національна історія) і чужоземна (традиції європейських літератур) [1]. Всебічно вивчаючи чужі мови й літератури та використовуючи їхній творчий досвід у своїй прозі, зокрема в написаному наприкінці 1842 р. історичному романі «Михайло Чарнышенко, или Малороссия восемьдесят лет назад», молодий письменник очевидну перевагу все ж надавав національному чиннику, бо був переконаний у тому, що іноземна література чужа українцям. «Душа наша не сочувствовала ни преданиям, ни фантастическим вы­мыслам тех народов. Нам только казалось, что мы постигали истинную прелесть чужой поэзии, но лучше доказательства нашего заблуждения служит то, что наши поэты не создали ничего вечного на её элементах» [2] 1. Отже, письменник наче був наочним втіленням знаменитої тези Шевченкового послання «І мертвим, і живим…»: «Не дуріте самі себе, Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь» [3]. Відомо, що до записування творів українського фольклору Куліша спонукав М. Максимович — спершу заочно через вплив своєї фольклорної збірки «Украинские народные песни» (М., 1834), а згодом уже безпосереднім спілкуванням у часи навчання Куліша в Київському університеті. Вивчивши напам’ять усі тексти Максимовичевої збірки (завважу, що Куліш мав феноменальну пам’ять — про це свідчив І. Нечуй-Левицький у листі-спогаді, написаному 7 січня 1898 р. на прохання біографа Куліша В. Шенрока [4]), молодий романтик зрозумів усю красу народного слова. «Почав я з того часу шанувати рідну мову, що живе в устах народніх та в його піснях» [5]. Саме під впливом Максимовича Куліш власне й здійснив першу фолькло Тут подано цитату з Кулішевої передмови до рукопису праці «Малороссийские предания и разные заметки, касающиеся местных примечательностей, обычаев и т.  п. (Материалы для изучающих народную историю и поэзию) Собрал Кулиш П. Книжка первая», датованої 6 серпня 1843 року. 1 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (98), 2011 Фольклористичні мандрівки Пантелеймона Куліша 1840-х років ристичну «експедицію» — на прохання свого вчителя молодий романтик зробив низку фольклорних записів у рідному