в’єтнамські прислів'я та приказки

МУДРІСТЬ НАРОДНА В ’єтнамські прислів’я та приказки Збірник двадцять другий Упорядкувала та переклала з в'єтнамської Ма й я К а ш е л ь В и д а в н и ц т в о х у д о ж н ь о ї літ ерат ури «Д н і п р о » К и їв - 1 9 7 7 И (В’ет.) В91 До збірника ввійшли кращі при­ слів’я та приказки, які відбивають життєвий досвід в’єтнамського на­ роду. 70500-134 М205(04)-77 (g) Видавництво «Дніпро», 1977. «О а сто років стирається навіть камінь, а слово народне й через тисячу років не зітреться», — так сказав в'єтнамський народ про свою любов до влучного об­ разного слова, про віру в його дієву си­ лу, в безсмертя народної мудрості. До появи писемності, та й після того, як вона виникла, але залишалась май­ же недоступною для простого люду, на­ родна мудрість передавалась від поко­ ління до покоління у вигляді усного, влучно складеного вислову чи образного звороту мови, що добре запам'ятовував­ ся. Так, в ужиток ввійшли, по-перше, усні афоризми, тобто прислів'я, і, подруге,— образні характеристики й ви­ слови, тобто приказки. Прислів'я та приказки раз у раз чути в повсякденній мові в'єтнамця. Без них не обходиться жоден промовець, їх охо­ че вживають письменники, поети, вче­ ні. Історик шукає і знаходить у прислі­ в'ях та приказках свідчення про далекі часи й пам’ятні події, а деякі прислів'я відбивають неписані закони життя пра­ давніх епох. Конкретний смисл і застосування при­ слів'я дістають лише в мові. Думки, за­ кладені в прислів'ї, завжди категорич­ ні. Адже прислів’я — плід роздумів і життєвого досвіду багатьох поколінь, у ньому — мудрість всього народу. Той, хто висловлює свою думку прислів'ям, наче посилається на авторитет багатові­ кової народної мудрості. Звичайно, прислів'я можуть стверджува­ ти не зовсім правильну чи просто хиб­ ну думку. Вони можуть, зрештою, нести на собі сліди впливу ідеології експлуа­ таторських класів, оскільки більшість в'єтнамських прислів'їв, які побутують нині, створювалась, певно, в епоху фео­ далізму. «Куди батьки покажуть, там дочка й мусить сісти»,— казали в ста­ рому В'єтнамі, висловлюючи конфуціанську мораль доччиної слухняності, згід­ но з якою дівчина не могла обирати нареченого і взагалі визначати свою долю. У старому В'єтнамі були поши­ рені конфуціанські афоризми, відомі під назвою «слова святих мудреців» (на­ приклад: «Вірний підданий не служить двом володарям»), які, звичайно, не С можна вважати народними прислів’ями. Характерна самостійність висловлюва­ ної думки зумовила доцільні й «економ­ ні» композиційно-стилістичні засоби прислів’їв, які мають свій ритм, а ча­ сом риму, і діляться паузою, як цезу­ рою, на дві паралельні в граматичному й смисловому розумінні частини: «Є кві­ ти, радій з квітів, є пуп’янки, радій з пу­ п’янків». Прислів’я відбивають суспільно-історич­ ний і життєвий, побутовий досвід наро­ ду. З них можна довідатись, як оцінює народ ті чи інші явища. Праці, що є основою