E-Book Overview
Стаття. Місце публікації невідомо. С. 142-146.
В стилізації внутрішня форма (чи то образне значення слова) не випадає, а випадає узагально - нормативне чи контекстуальне значення слова, його практична функція; бо стилізація - це «поезія усвідомлена і сприйнята як «мова богів», себто мова принципово відмінна від загальнолітературної і розмовної. В стилізації внутрішня форма, перейнята з іншомовного або іншодіалектального архетипу, цілеспрямовано варіюється та комбінується, а тим самим і збагачується на нові нюанси мистецької реалізації, які в дальшому можуть переростати на автономну структуру внутрішнього оформлення. Як позитивний зразок такого збагачення внутрішньої форми шляхом сливе досконалої стилізації можна назвати поему Т.Осьмачки «Дума про Зінька Самгородського» (збірка «Сучасникам», Краків-Львів,1943).
E-Book Content
ПРОБЛЕМА НАСЛІДУВАННЯ І СТИЛІЗАЦП Ми встановили, що основною перешкі' ..ю на шляху розвитку укра-, їнської національної літерат)'ри в еміграції є численні і вперті рудимен ти провінційної інерції - потужного психічного тяжіння до реґіонально-фолкльорного побутопису'*. Найнормальніший шлях до подолання^ тієї інерції полягає в творчому змаганні з канонічними архітворами ЄЙ-; ропейської (як минулої, так і сучасної) літератури інших націй - саме; так, як це робила в своїх драматичних творах Леся Українка. Проте: всяке змагання потребує відповідіюї кваліфікації. Я к саме набуваєть--ся тієї високої маистєрности, без якої ідея творчого змагання лишалася^ б естетично нездійсненною публіцистичною рекламою, з відповідним! чисто вербальним самовихвалянням? Тієї маистєрности звичайно на-^ бувається творчим шляхом стилізації. Стилізація тим і відрізняється^ від суто імітації, від сліпого й стихійного наслідування, що вона (сти-| лізація) містить певні елементи потенційно автономної творчости, а | саме: стилізатор усвідомлює об'єкт свого наслідування, як замкиеіі^? і принципово самовистачальну систему літературних норм, опановує! сукупність відповідних літературних засобів і, нарешті, доцільно опе--^ рує тими засобами, комбінує та варіює їх, залежно від власної - свідо-| мо обраної - тематичної та емоціігиої інтенції^ В досконалій стилізащїІ не повинно бути найменших ознак того автоматизму механічно повто-' рюваних формальних елементів, який характеризує імітаційне наслі дування і раз у раз призводить у ньому або до безперспективно-прнмітивного штампу, або ж до гостро комічних абсурдів ненавмиснопзіі гротеску. Ц е останнє випливає з того, що вульгарна імітація наслідує! окремі ізольовані норми певного стилю, не усвідомивши того СТИЛЮ: як системи взаємовідносних і взаємозумовлених норм, що з них кожна^ має свій сенс і свою значущість - себто взагалі існує як норма - лише? всередині цілокупної стилістичної системи; а механічно ізольована норма втрачає свою естетичну функцію, позбавляється внутрішнього сенсу і тим самим перетворюється на безґрунтовну та к^туїедну лпературиу претеисію. Складена І.Костеї.^им критика останніх твор'~ Ол.Бабія (див. збірник М У Р 2, ст.101.) в основному досить перекон-і ливо висвітлює - тільки занадто фамільярним тоном - конкретні озна-; ки цього деструктивного процесу, точно відповідного до того, що мовній естетиці Потебні зветься випадінням внутрішньої форми. Т: самий деструктивний автоматизм позначає, приміром, фолкльорпі імі тації Я р а Славутича (яіс-от «Гречкосій» - збірка «Правдоносці», ст. І'^^'і) " Д и в . В.Державин: « Н а ц і о н а л ь н а література я к м и с т е ц т в о » («Україна і Світ», зоїіім; І . Ґ а к н о в с р , 1949).
.
142
1 Василя Барки (як-от «Поліщуки» і «Дума про доброго кубанця» збірка «Білий світ», ст.38 і 48). Навпаки, в стилізації внутрішня форма (чи то образне значення слова) не випадає, а випадає узуально - нормативне чи контекстуаль не значення слова, його практична функція; бо сташізація - це «поезія усвідомл