E-Book Overview
Стаття, 2 ст. Національний університет Львівська політехніка Зміни, що відбуваються у сучасному суспільстві, вимагають нових підходів до освіти й виховання підростаючого покоління. Перед сучасним педагогом ставиться вимога володіти цілою гамою спеціальних, професійних умінь, передусім, пов’язаних з його психолого-педагогічною підготовкою. У своїй професійній діяльності він зіштовхується з необхідністю вчити не лише знанням, але й способам їх одержання, він створює умови розвитку людини, її освіти, а основу педагогічної освіти складає психолого-педагогічне знання як учіння про сутність людини і закономірності її розвитку.
E-Book Content
МАНІПУЛЯЦІЯ ЯК НЕВІД`ЄМНА ЧАСТИНА ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ВИКЛАДАЧА О.П. Калінська, Л.В. Цубов Національний університет “Львівська політехніка” Зміни, що відбуваються у сучасному суспільстві, вимагають нових підходів до освіти й виховання підростаючого покоління. Перед сучасним педагогом ставиться вимога володіти цілою гамою спеціальних, професійних умінь, передусім, пов’язаних з його психолого-педагогічною підготовкою. У своїй професійній діяльності він зіштовхується з необхідністю вчити не лише знанням, але й способам їх одержання, він створює умови розвитку людини, її освіти, а основу педагогічної освіти складає психолого-педагогічне знання як учіння про сутність людини і закономірності її розвитку. [1]. Педагогічна майстерність — вияв високого рівня педагогічної діяльності. Дослідники педагогіки тлумачать її як найвищий рівень педагогічної діяльності, який виявляється в тому, що у відведений час педагог досягає оптимальних наслідків, «синтез наукових знань, умінь і навичок методичного мистецтва і особистих якостей вчителя». До елементів педагогічної майстерності належать: гуманістична спрямованість діяльності, професійна компетентність, професіоналізм. [2]. Висока психолого-педагогічна культура дає можливість здійснювати компетентний вибір ефективних форм, методів, засобів навчання і виховання, що є серйозною запорукою успішної реалізації педагогічного процесу. Дотримуючись педагогічного такту, викладач має чинити так, щоб дії і вчинки студента мали не тільки моральний, а й навчально-виховний вплив [3]. Постановка питання про педагогічне маніпулювання, очевидно, пов'язана з негативним сприйняттям самого терміну «маніпуляція». Проте у цього слова є і інші значення: дія при виконанні якоїсь складної роботи, система способів ідеологічної і духовної дії... У даному випадку все залежить від мети, яка переслідується педагогом і від конкретної педагогічної ситуації. Якщо ця мета гуманістична, то такий елемент педагогічної техніки, як маніпуляція, безумовно, має право на існування. Труднощі виникають у встановленні тієї тонкої грані, яка розділяє першу і другу межу значення цього слова. До теперішнього часу відсутній єдиний підхід до вивчення маніпулятивних технологій. Особливо не вивчені маніпулятивні технології в педагогічному процесі. В окремих роботах українських психологів представлені дослідження особливостей маніпулятивної взаємодії суб’єктів навчально-виховного процесу [4], психологічні механізми виявлення та протидії маніпулятивним намірам у студентів [5]. Цікаву класифікацію маніпуляцій вчителів наводить Е.Шостром. Він виділяє такі прийоми як використання системи доносів, використання системи улюбленців, створення атмосфери невідомості, приниження, оцінка як покарання, невтішні порівняння [6]. Якщо розглядати все розмаїття взаємовідносин «викладач – студент», взявши за основу їх якість, можна говорити про два види педагогічного спілкування. Перший вид можна виділити як реальне педагогічне спілкування, схематично воно описується формулою «суб’єкт – викладач, суб’єкт – студент». Це означає, що обидва партнери за взаємодією будують його так, щоб враховувати психологічні особливості один одного: інтереси, мотиви, цілі, бажання, темперамент, здібності. Другий ти