комплекс методик для дослідження особистості як суб’єкта вибору організаційної культури майбутнього місця роботи

УДК 005.32 КОМПЛЕКС МЕТОДИК ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ЯК СУБ’ЄКТА ВИБОРУ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНЬОГО МІСЦЯ РОБОТИ Л.М. Карамушка член-кореспондент НАПН України, доктор психологічних наук, професор, завідувачка лабораторії організаційної психології Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України М.В. Станіславська аспірантка лабораторії організаційної психології Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України У статті представлено комплекс методик для дослідження особистості як суб’єкта вибору організаційної культури майбутнього місця роботи. Проаналізовано зміст кожної методики. Відмічено певні особливості застосування наведеного комплексу на практиці. Ключові слова: організаційна культура; вибір майбутнього місця роботи; комплекс методик; сила організаційної культури; потреби особистості; соціально-психологічні установки особистості. В статье представлен комплекс методик для исследования личности как субъекта выбора организационной культуры будущего места работы. Проанализировано содержание каждой методики. Отмечены особенности применения данного комплекса на практике. Ключевые слова: организационная культура; выбор будущего места работы; комплекс методик; сила организационной культуры; потребности личности; социально-психологические установки личности. ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ Тісний взаємозв’язок організаційної культури та психологічних особливостей потенційного співробітника обумовлює високу соціальну значущість та практичну актуальність розробки проблеми організаційної культури як чинника вибору особистістю майбутнього місця роботи. Знання та розуміння специфіки організаційної культури допомагає новим працівникам правильно інтерпретувати події, що відбуваються в організації. А усвідомлення власного професійного досвіду та потреб дозволяє особистості обрати організаційну культуру, що відповідатиме та задовольнятиме ці потреби. Поняття «організаційна культура» має яскравий міждисциплінарний характер та вирізняється широтою свого змісту. Хоча дослідженням проблематики організаційної культури вчені почали займатись відносно давно (кінець 70-х років ХХ сторіччя), але цікавість до цього феномену не згасає й досі. При цьому дослідження розпочинались на Заході (США), але, на жаль, їх результати поширювались на українські теренах у 90-х роках суто технічно, без усвідомлення національної специфіки. Аналіз наукової літератури показує, що серед зарубіжних науковців вагомий внесок у дослідження організаційної культури зробили Т. Діл та А. Кеннеді [1; 2; 9], M. Елвессон [2; 4], Р. Лайкерт [2], К. Камерон та Р. Куїнн [1; 3; 9], С. Мішон та П. Штерн [2], Г. Морган [4], В.Г. Оучі [2; 7; 9], A.M. Петігрю [4], Т. Пітерс та Р. Вотермен [2], Л. Смірсіч [2; 4], Г. Хофстед [1; 2; 4], Е. Шейн [1–4; 7; 9]. Деякі аспекти організаційної культури вивчали й російські дослідники: О.С. Віханський та А.І. Наумов [2; 7; 10], В.Г. Воронкова [4; 7], Н.Н. Могутнова [7], Т.О. Соломанідіна [7], В.О. Співак [1; 7], С.О. Ліпатов [2; 7], С.В. Щербина [7] та ін. Накопичений у літературі досвід дозволяє стверджувати, що сьогодні ба