E-Book Overview
Стаття. Т.35 С. 91-111
Поштовхом до написання статті стала опублікована у грудневому номері московського часопису Русская мысль стаття Софії Русової під такою ж назвою. У поглядах на тодішніх молодих українських письменників (нове) С.Русова дотримувалася думки, що вони розширили тематичні обрії нашої літератури, а концепцію В.Стефаника та його художнього новаторства вона цілком побудувала на ґрунті розпучливої нужди і безвихідного положення хліборобської людності і страшного сучасного економічного положення народу в Галичині, чому нібито майже виключно присвячені його твори. І.Франко не відмовляв авторці у правдивості її окремих висновків і влучності характеристики деяких письменників. Та у принципових моментах – а такими є зазначений у назві статті контраст, або головна відміна між попередньою літературною традицією і творчими пошуками молодих, – вважав він, С.Русова не досить виразно, а подекуди й не зовсім вірно визначає сутність тієї, за її словами, цікавої внутрішньої кризи, що її пережила українська література на рубежі XIX – XX століть, а відповідно і проведена авторкою демаркаційна лінія між старим і новим у тодішній літературі вийшла хибною. Провину за її надмірно засоціологізований та в основі своїй неправдивий погляд на українську літературу загалом і на новітні тенденції в її розвитку зокрема він покладав не тільки, а, може, навіть не стільки на саму С.Русову, скільки на обов’язкову в російській журналістиці фразеологію (мається на увазі літературно-критична методологія) про малювання економічних обставин та аналізування життя.
E-Book Content
СТАРЕ Й НОВЕ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ Під таким заголовком надрукована в грудневій книжці московської «Русской мьісли»* гарна стаття С. Русовсї*, з якою вважаємо не зайвим познайомити наших читачів, хоча контраст між «старим» і «новим» виведений авторкою, по нашій думці, не досить виразно, а декуди й не зовсім вірно. І так шаніовна] авторка, мабуть, не знає, а бодай ніде не зазначує, що повість П. Мирного «Про.паща сила», надрукована минулого року в «Киевской старине»*, була написана рівно ЗО літ тому назад*, свого часу дозво лена цензурою і не надрукована лише через якесь дивовиж не занедбання, а потім завдяки не менше не зрозумілому концептові пок[ійного] М. Драгоманова була надрукована з Женеві окремою книжкою* і задля того одного зроби лася на довгі літа забороненим плодом не лише для Росії, але й для Австрії. Попадаються й ще деякі недокладності в статті д. Русової, на які ми звертаємо увагу в нотах; та проте в головному її висновкам не можна відмовити прав дивості, а характеристикам поодиноких письменників — влучності. (М и р я и й , Книжка перша.творів. К а р п е я к о-К а р и й ( Т о б і л е в и ч ) , Драми і комедії, т. 1—4. К о ц ю б и н с ь к и й , Оповідання. С т е ф а я и к, Синя книжечка. Дорога. Кам'яний хрест)
Українська література, що недавно святкувала сто ліття свого-відродження, переживає в теперішню добу дуже цікаву внутрішню кризу; давніший, виключно народницький
напрям починає розширятися, даючи місце новому, далеко різнороднішому змістові. Багато молодих письмен ників, що самі часто відірвані такими або іншими обста винами життя від безпосереднього зв'язку з народною сфероюі шукають вітхнення в інших темах, пильно відкликаю ться не н а самі лише появи сільського життя, а й на весь довколишній' світ суспільних та духовних вимог сучасної особистості. Багато ще в сьому напрямі невиробленого, іноді штуч ного; але розбуджена творчість талановитої нації виявляє себе в цілім, ряді прегарних художницьких творів. В тій новій.дужій течії для. нас особливо цікаві не вірші і не пое ми, на які все багаті молоді нерозвиті літератури, а власне артистична проза і драма, що далеко сильніше висловлю ють свідому творчість нації. , Не вдаючися-в надто, дрібне студіювання цілого сучас ного українського-руху — се мо