E-Book Overview
Стаття. С. 13-21 .
Романтизм був важливим кроком на шляху розвитку української літератури. Він остаточно порвав із бурлеском, відкинув погляди на українську мову, як на таку, що нею можна писати тільки жартівливі твори. Поети-романтики наблизили літературу до життя народу, в своїх творах вони розробляли теми, які хвилювали народ, широко використовували народну творчість. Велика заслуга їх у розвитку зв'язків з літературами інших народів, зокрема слов'янських. Романтики багато сил віддали розвиткові художньої форми, значно розширили жанрові можливості літератури, внесли в поезію нові, символічні образи. Однією з найбільших заслуг романтиків слід вважати те, що вони підготували грунт для розвитку реалізму в українській літературі. Прогресивні письменники ЗО—40-х років, намагалися повніше відтворити сучасне їм життя, активніше втрутитися в нього, перетворити літературу на знаряддя боротьби проти суспільної несправедливості, відверто служити інтересам поневолених. На заваді новим завданням, що постали перед літературою, стояли основні принципи романтизму. Ідейна неоднорідність, різний підхід до зображальних засобів були також причиною його короткочасного життя. Це й привело до того, що на зміну романтизмові як літературному напрямові - прийшов реалізм, грунт для якого значною мірою підготували поети-романтики. Романтизм як літературний напрям зійшов зі -сцени в 40-х роках XIX століття, та кращі традиції його ще довго жили і продовжують розвиватися й досі. Стильові надбання романтизму широко використовували й письменники наступної епохи (О. Стороженко, М. Старицький, І. Франко, Леся Українка, М.'Коцюбинський, О. Кобилянська).
E-Book Content
Г. Я.
НЕДІЛЬКО (Ніжин)
Поети-романтики і становлення нової української літератури
омантизм, як і будь-яке літературне явище, тісно пов'язаний з суспільним життям. Виникає він на грані історичних епох, у час ломки старих звичаїв і традицій, які не відповідають новим по требам людства. Людина чекає кращого, часто ще неясного для неї ідеалу, хоче наблизити, пізнати його. І це чекання, романтичні мрії і по роджують у письменників новий підхід до відтворення дійсності. Ро мантики зображують життя насамперед таким, яким хотіли б його бачити, яким виношують його у мріях. Звідси й походить назва роман тичний (від романічний, такий, як у романі, у книзі, а не як у житті). Про якесь інше життя мріють представники обох антагоністичних класів, як того, що відживає свій вік, так і класу, якому належить май бутнє. І ті й інші не задоволені реальністю, але мрії у них різні. Про двоякий характер мрії говорив Д. Писарєв у статті «Промахи незрі лої думки»: «Моя мрія може випереджати природний хід подій або ж вона може сягати зовсім убік, туди, куди ніякий природний хід подій ніколи не може прийти. В першому випадку мрія не завдає ніякої шко ди; вона може навіть підтримувати і посилювати енергію трудящої людини... Розлад між мрією і дійсністю не завдає ніякої шкоди, якщо тільки мріюча особа серйозно вірить у свою мрію, уважно вдивляючись у життя, порівнює свої спостереження із своїми надхмарними замками і взагалі сумлінно працює над здійсненням своєї фантазії. Коли є якийнебудь дотик між мрією і життям, тоді все гаразд». Ці слова цитував В. І. Ленін у праці «Що робити?». Так само і метод, в основі якого лежить мрія, не є і не може бути однорідним. Тобто одного визначення, яке б було загальноприйнятним для романтизму загалом, дати не можна. Правильною є думка тих літе ратурознавців, які вважають, що' в історії літератури ми маємо справу не з романтизмом, а з романтизмами. Найбільш поширене визначення романтизму як «методу», який від творює незвичайні, виняткові характери у незвичайних або навіть фан тастичних ситуаціях. Але найчастіше, говорячи про романтизм, дають не визначення, а зупиняються на його Характерних рисах, зокрема та ких, як наявність си