E-Book Overview
Стаття. Слово і час. 2008.№6 . С. 62-71 .
Трансністрія — Задністров'я, якась невидима, ілюзорна земля, серпанковий і непевний, з точки зору європейця, простір, що, очевидно, і існує, але як і де? Дальша Трансільванії, ближча Задонщини, та хоч там як — цілковита terra incognita, незрозуміла у своїй протяжності кольорова метафора. «Де це сталося?» — «У Трансністрії». — «О, там — могло, там що хочеш могло статися». Край — не край, історія — не історія, культурно-географічний парадокс, розгорнуті, але не прочитані письмена. Коли вдатися до попередніх помислів і творчих проектів Тараса Федюка — це зона Овідія: заобрійна й позачасова територія поетів-вигнанців, що виколисують самотність і тугу за батьківщиною на вітряних берегах Скитії, степова вітчизна сивої ковили, напівокультуреної лози й напівзруйнованих храмів. Земля поза землями й епохами. Напевно, там хтось мешкає; мабуть, якісь люди, що говорять якоюсь своєю мовою, п'ють своє вино, печуть кукурудзу на жару, проводжають очима хмари на захід і вичиняють на сонці Час. Час застигає, перетворюється на слюдяні пелюстки, де темнаве тисячолітнє «було» м'яко вигинається й розтягується в овали «є» і «буде». Для одних — притча і пострах, для других — «двоє-троє багать наче шкури червоні плескаті. / і така благодать що ж ти скажеш їй, благодаті». Трансністрія — поетична альтернатива цій дійсності. Так про що мова? Адже тільки в оточенні невидимих, але кожному з нас відомих «навколотекстових слів» розкриваються ближні й дальні смисли цих легких іронічних медитацій (звісно, не у прямих кореляціях, а у складних асоціативних площинах). Не можна збагнути задзеркалля, забувши про світ перед дзеркалом. Перцепція без апперцепції неможлива. Тож не варто, шановні, вдавати із себе натомлених життям і твердити, що все вже написано. Написано. Але не вами. Й історія ще не закінчена.
E-Book Content
уіітературна ^ пуритипа
тоді
Добра
непевний,
—
Задністров'я,
з точки
зору
якась
європейця,
невидима,
простір,
пощо навіть
ілюзорна
що,
земля, серпанковий
очевидно,
і існує,
але
як
і
і
де?
—
Д а л ь ш а Т р а н с і л ь в а н і ї , б л и ж ч а З а д о н щ и н и , та х о ч там я к —
цілковита іегга іпсодпііа,
незрозуміла
«Де
у своїй
Трансністрії». край,
історія
прочитані Коли зона
—
і тугу
ковили,
землями якоюсь
«двоє-троє
багать
їй,
на
й
це с т а л о с я ? »
статися».
парадокс,
«є»
Край
розгорнуті,
«У
—
не
але
наче
шкури
берегах
відсутній
«короткий
полину, то
давно
відомо,
але
Воно
бо
якої й
не
—
притча /
не
—
це
із
вселенського
блищать нікого
газету.
читалася
розпродажу,
нецікавим
(як
притча
—
рук —
ти
коли
б.
що
ж
вигинами
це
і
жив,
ноги
нічого
що
вже
то
не
змінює
слюда, у любив у
і
що
у старих
як
похід»),
з с і ї и г і с - Т г і х - , ~ ; ;
і чим що
тривкий
й омана,
в лютий
І;ЯХ-І
терзався,
палко
не пече, т о ч н і ш е ,
не
вірив, так
що що
пече:
і
поза