люблю я тебе, мила батьківщино! (україна і київ у житті і творчості є.гребінки)

ти скінію, а потім храм в Єрусалимі; для жертвоприношень різати агнців та інших жертовних тварин. 6 апокаліпсичному Новому Єрусалимі житиме сам Бог, а тому йому не потрібен окремий храм. Не потрібні будуть і жертви Богу. Ось чому в Новому Єрусалимі не буде ні храму, ні Агнця: їх замінить сам Бог. ЗО. Раніше повідомлялося, що з Богом у Новому Єрусалимі житимуть лише ті, хто записаний до Книги життя, решту ж людей вкинуть в озеро вогненне, а нинішня земля і небо минуться, зникнуть. А тепер виявляється, що до Нового Єрусалима будуть приходити й «приносити свою честь» народи та царі інших країн. Переклади та примітки доктора філософських наук, кандидата богослов'я, професора Є. К, ДУЛУМАНА. (Закінчення в наступному номері) Н Л У К А Р О З К Р И В А Є ТАЄМНИЦІ УКРАЇНСЬКІ АЛМАЗИ: С П Р А В Ж Н Я СЕНСАЦІЯ Алмази на території України шукали і знаходили й раніше. Так, 70 років тому в Донецьку було знайдено алмаз масою 1 003 карата (1 карат — 0,2 г) Знахідку назвали «Мазепа». До речі, нині цей алмаз оцінюється в півмільярда американських доларів. У наступні десятиліття дрібні алмазні кристали знаходилися на Віннич­ чині, під Дніпропетровськом, на берегах Азовського та Чорного морів, у Кривому Розі та на Волині. На початку 1992 р. поблизу села Стара Ласпа, поруч з річкою Кальміус, геологи Приазовської геологорозвідувальної екс­ педиції знайшли кемберлІти, а згодом — виходи відразу двох «трубок вибуху». Знахідка в Тельманівському районі До­ неччини стала справжньою сенсацією: перше в Україні промислове родовище алмазів може ввійти до 15 найбагатших на планеті. За підрахунками фахівців знаме­ нитого алмазного синдикату «Де Бірс», наша держава могла б щорічно від продажу донецьких алмазів отримувати прибуток до 18 мільярдів доларів С Ш А . Справа за тим, щоб освоїти це родовище і створити власну алмазну індустрію. ЛІТЕРАТУРА, МИСТЕЦТВО «ЛЮБЛЮ Я ТЕБЕ, МИЛА БАТЬКІВЩИНО!» Україна і Київ у житті і творчості Євгена Дмитро Л А В Р О В З наменитий романс «Очи черньіе» співають сьогодні на всіх континентах. Вельми популярні й пісні «Помню, я еще молодушкой бьіла», '«Поехал далеко казак на чужбину», «Почтальон». Але, мабуть, не всі знають, що автор слів до цих улюблених мелодій — Євген Павлович Гребінка, обдарований і самобутній пись­ менник. Він плідно працював як в ук­ раїнській, так і в російській літературі, залишивши нащадкам у спадщину низку високохудожніх творів — байок, поезій, оповідань, повістей та нарисів. Народився майбутній письменник 21 січня 1812 року в сім'ї дрібного поміщика на хуторі Убіжище, що в шістнадцяти кілометрах від Пирятина. Про місце свого народження Гребінка писав: « У ж е я так думаю, що нема й на світі кращого місця, як Полтавська губернія. Господи Боже мій милостивий, що за губернія! 1 степи, і ліси, і сади, і байраки, і щуки, і карасі, і вишні, і черешні, і усякі напитки, і воли, і добрі коні, і добрі люди — усе є, усього багацько!» {«Так собі до земляків», 1841 р.). Коли хлопцю минуло 13 років, його було зараховано до четвертого класу Ніжинської «гімназії вищих наук князя Безбородька». Цей привілейований учбо­ вий заклад посідав середнє місце між університетом і нижчим училищем. Ціка­ во, що в цій ж е гімназії, тільки кількома класами вище, вчився і Микола Гоголь. Д л я Гребінки гімназія