словник культурологічних термінів

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Донбаська державна машинобудівна академія (ДДМА) СЛОВНИК КУЛЬТУРОЛОГІЧНИХ ТЕРМІНІВ для студентів усіх спеціальностей заочної та денної форм навчання Затверджено на засіданні методичної ради Протокол № 4 від 22.11.2012 Краматорськ ДДМА 2012 УДК 130.2 Словник культурологічних термінів для студентів усіх спеціальностей заочної та денної форм навчання / уклад. О.Д. Паршакова. – Краматорськ : ДДМА, 2009. – 41 с. Словник містить культурологічні терміни, необхідні для якісного вивчення курсу «Історія української культури». Може бути використаний для написання контрольних робіт і для підготовки до заліків та іспитів. Укладач О. Д. Паршакова, доц. Відп. за випуск Т. В. Кудерська, доц. ПЕРЕДМОВА Культура – це не тільки все, що створене руками й розумом людини, а й вироблений віками спосіб суспільного поводження, що виражається в народних звичаях, традиціях, обрядах, віруваннях, у ставленні один до одного, до праці, до рідної мови. Належачи до певного соціуму, людина зі своєю появою на світ органічно входить у вироблену його співвітчизниками культуру, стає її користувачем і носієм. Саме тому край важливо, щоб людина не відчувала себе чужинцем у лоні національної культури, розуміла її особливості та пишалася нею. Задля цієї мети у вищих навчальних закладах України почали викладати курс «Історія української культури» як обов’язковий. Але самобутність національної культури стає зрозумілою лише у порівнянні з іншими культурами та у контексті культури світової. Культурологічне мислення стає невід’ємною складовою сучасної освіченої людини. Засвоєння курсу «Історія української культури» багато в чому залежить від оволодіння студентами культурологічним понятійним апаратом, спеціальною термінологією. На жаль, існуючі підручники з «Історії української культури», за деяким винятком, не містять хоча б мінімального словничка або довідника, проте терміни, що вживаються у навчальних текстах, не завжди зрозумілі студентам. запропонований словник. Виправити цей прикрий недолік покликаний Абсолютизм — абсолютна, необмежена форма правління, за якої верховна влада повністю належить монархові — імператору, королю, царю. Абстракціонізм (лат. abstractus — відокремлений, відірваний) — напрям у модерністському мистецтві XX ст., що цілком відмовляється від реалістичного зображення предметів і явищ. Авангардизм (фр. avante-garde — передовий загін) — узагальнюючий термін для позначення новаторських напрямів у художній культурі XX ст., для яких характерний пошук нових, нетрадиційних засобів вираження. Автохтони — перші мешканці країни чи їх нащадки (у протилежність народам, що прибули на дану територію). Грецька назва "автохтони" відповідає римській "аборигени". Авгури — у Стародавньому Римі жерці, які ворожили головним чином за летом і співами птахів. Агіографія (від грец. "святий" і "пишу") — вид церковно-історичної літератури, який містить життєписи святих; це розповіді про духовних і світських осіб, канонізованих християнською церквою. Агон — складова частина давньогрецької трагедії й комедії, суперечка дійових осіб. Ширше: публічні змагання. Адепт — пристрасний прихильник якогось вчення, ідеї. Академізм — художня школа в мистецтві XIX—XX століть, спрямована на збереження і відтворення творчих здобутків своїх попередників. Іноді це призводило до догматичного наслідування фо