виявлення охоти та визначення оптимального часу осіменіння свиней

НУБіП України, ННІ ВМЯБПТ 2010 УДК ВИЯВЛЕННЯ ОХОТИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ОПТИМАЛЬНОГО ЧАСУ ОСІМЕНІННЯ СВИНЕЙ Бородиня В. І. кандидат ветеринарних наук, Національний університет біоресурсів і природокористування України Аналіз сучасного стану виробництва м'ясної продукції свідчить, що швидке нарощування його темпів неможливе без інтенсивного розвитку всіх видів худоби та птахів і особливо традиційної в Україні галузі свинарства. У різних регіонах країни свинарство з давніх часів було традиційною галуззю тваринництва. Внаслідок своїх біологічних особливостей свиня в селянській родині завжди вважалася джерелом доходу і при створенні добрих умов догляду та утримання майже ніколи не була збитковою. Не перебільшуючи, можна сказати, що свинарство значною мірою є національною галуззю нашого сільськогосподарського виробництва. Були часи, коли свинина в загальному виробництві м'яса наближалась до 58 % [2]. На превеликий жаль, всупереч обґрунтованій практиці більшості країн світу і нашим національним традиціям ця важлива галузь тваринництва в Україні в останні п’ятнадцять років катастрофічно занепадала. В більшості господарств генетичний потенціал наших порід зараз використовується за репродуктивними якостями лише на 45−50 %, а за відгодівельними навіть на 20−25 %. Цінні господарсько корисні ознаки свиней гарантують їх перевагу у виробництві м'яса, порівняно з іншими видами сільськогосподарських тварин. Свині відрізняються від інших видів сільськогосподарських тварин низкою біологічних особливостей. Основні з них − поліестричність, висока багатоплідність і добрі материнські якості свиноматок, короткий період поросності, високий рівень відгодівельних якостей і оплати корму, високі якісні показники м'ясо-сальної продукції, широкі адаптивні можливості свиней і їх всеїдність. Свині – тварини, які добре акліматизуються. Вони легко пристосовуються до різноманітних кліматичних та кормових умов і їх можна розводити в господарствах різного напряму на всій території України. Свинарство дає можливість інтенсивно вирішувати м'ясну проблему в країні. Дорослі свиноматки сучасних порід, які досягли статевої зрілості при нормальних умовах утримання, через кожні 18−36 днів (у середньому через три тижні) проявляють тічку та охоту, можуть бути осіменені і народити поросят незалежно від періоду року. Ця біологічна особливість покладена в основу при обґрунтуванні промислової технології, що дає можливість одержувати товарну свинину незалежно від періоду року, інтенсивно використовувати тварин та приміщення, сприяє ритмічній роботі м'ясокомбінатів і реалізації продукції [1, 2]. Овоґенез у молодняка свиней спостерігається вже з 4−5-місячного віку. Але осіменяти тварин у цьому віці недоцільно, оскільки їх організм не досяг © Бородиня В.І. Ветеринарна практика НУБіП України, ННІ ВМЯБПТ 2010 повного розвитку і не спроможний повністю реалізувати генетичний потенціал. Одержане в такому випадку потомство буде нежиттєздатним і його кількість буде невеликою [10]. Оптимальним віком першого осіменіння для свиней більшості порід є 9−10 міс. при масі тіла кнурців 135–150 кг, свинок – 120–140 кг, що дає можливість у 13−14-місячному віці від свиноматок одержати повноцінний приплід і велику його кількість. На племінних заводах існують більш жорсткі вимоги до тварин з метою визначення віку першого парування, ніж у товарних (10−11 місяців при масі тіла 140−150 кг). Тривалість племінного використання свиноматок у господарствах різних напрямів продуктивності досягає 2,5−5 років. У племінних підприємствах їх використовують значно довше, ніж у товарних. На комплексах свиноматок використовують