венчурний інвестиційний фонд: феномен українського спільного інвестування чи квазівенчурний інститут?

ПИТАННЯ ЮРИДИЧНОЇ ТЕОРІЇ Венчурний інвестиційний фонд: феномен українського спільного інвестування чи «квазівенчурний» інститут? Слободян Олександр Анатолійович, директор ТОВ «Юридична консалтингова компанія «САЛЕКС» УДК 336.763(477) Постановка проблеми. Підписавши Угоду про партнерство і співробітництво з Європейським Співтовариством у 1994 році, наша держава взяла курс на формування інноваційної моделі розвитку економіки. На виконання проголошеного курсу було прийнято Закон України «Про інноваційну діяльність» від 4 липня 2002 р. № 40-IV, який визначив правові, економічні та організаційні засади державного регулювання інноваційної діяльності в Україні, встановив форми стимулювання державою інноваційних процесів і спрямований на підтримку розвитку економіки України інноваційним шляхом. В 2004 році наша держава затвердила «Стратегію економічного та соціального розвитку України «Шляхом Європейської інтеграції» на 2004–2015 роки. В 2011 році було прийнято Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні», метою якого стало забезпечення інноваційної моделі розвитку економіки шляхом концентрації ресурсів держави на пріоритетних напрямах науково-технічного оновлення виробництва, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках. Ще через кілька років наша держава має шанс стати повноправним членом європейської спільноти, в якій венчурний бізнес почав активно розвиватися ще на початку 80-х років XX ст. Використання багатолітнього досвіду розвитку венчурного підприємництва в США дало можливість європейським компаніям адаптувати до своїх умов відпрацьовані технології. 134 «Вісник Вищої ради юстиції» № 3 (15) 2013 ПИТАННЯ ЮРИДИЧНОЇ ТЕОРІЇ В умовах недоступності внутрішніх фінансових ресурсів інноваційна сфера потребує пошуку перспективних джерел фінансування. У світовій практиці національні заощадження формуються переважно за рахунок трьох основних джерел: підприємницьких, особистих та державних заощаджень. Перешкодою на шляху створення інноваційної моделі економіки та залучення інвестицій є відсутність апробованих практикою організаційно-правових основ взаємодії бізнесу, держави та науки, однією з яких є венчурне інноваційне інвестування. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Правові аспекти венчурних інвестиційних фондів висвітлювались у роботах Л.М. Бєлкіна, В.В. Мазнєвої, М.В. Мащенко, К.В. Масляєвої, А.В. Попової, О.А. Слободяна та інших правників. Наразі у вітчизняній правовій науці відсутні критичні дослідження правового механізму венчурного інноваційного фонду. Метою статті є розгляд особливостей інноваційної діяльності венчурного фонду та розробки науково-практичних пропозицій по вдосконаленню чинного законодавства для впровадження венчурних інноваційних фондів. Виклад основного матеріалу. Однією з новел прийнятого в 2001 році Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15 березня 2001 р. № 2299-III (далі – Закон України «Про ІСІ») стало впровадження венчурних пайових та корпоративних інвестиційних фондів. У розумінні ст. 4 Закону України «Про ІСІ» венчурним фондом є недиверсифікований ІСІ закритого типу, який здійснює виключно приватне (закрите) розміщення цінних паперів ІСІ серед юридичних та фізичних осіб [1]. Практика функціонування вітчизняного венчурного ІСІ засвідчила, що його правова модель виявилась неефективною для цілей венчурного інноваційного інвес