E-Book Overview
Слово і час. 2008. №8 . С. 73-76 .
В Інтернеті на медіа-форумі телекритики не так давно я мала змогу психоаналітично перейнятися одним чоловічим,письмом: замаскований автор пристрасно розвінчував за графоманство інтимну лірику не відомої для мене поетеси — Лілії Золотоноші, посилаючись на дві збірки її поезій — "Соло свічі"(2001) і "Тепер або ніколи"(2004). Мимоволі пригадалися слова Соломії Павличко: "Графоманія тим і цікава, що в ній прочитуються дискурси часу в щонайчистішому вигляді". Невідомий автор називав ненависну йому поезію імітацією Марини Цвєтаєвої та Анни Ахматової, а також дратувався із приводу жіночого самовозвеличення в поетичних текстах, позначивши його безпідставним клеопатризмом. Мені захотілося подивитися самій на цю "графоманію" і український "клеопатризм".
E-Book Content
гтературпа притипа Ніла З б о р о в с ь к а ЧАС, К О Л И У К Р А Ї Н С Ь К І Д Р У Ж И Н И С Т А Ю Т Ь В І Д Ь М А М И . . . (АБО ПРО ОДНУ МАРГІНАЛЬНУ ЛЮБОВНУ ДРАМУ) В Інтернеті на м е д і а - ф о р у м і т е л е к р и т и к и не так давно я мала з м о г у психоаналітично перейнятися одним чоловічим,письмом: замаскований автор пристрасно розвінчував за графоманство інтимну лірику не відомої для мене поетеси — Лілії З о л о т о н о ш і , посилаючись на дві з б і р к и її поезій — "Соло свічі"(2001) і "Тепер або ніколи"(2004) [2; 3]. Мимоволі пригадалися слова Соломії Павличко: "Графоманія тим і цікава, що в ній прочитуються дискурси часу в щонайчистішому вигляді" [6, 342]. Невідомий автор називав ненависну йому поезію імітацією Марини Цвєтаєвої та Анни Ахматової, а також дратувався із приводу ж і н о ч о г о самовозвеличення в поетичних текстах, позначивши його безпідставним к л е о п а т р и з м о м . Мені захотілося подивитися самій на цю "графоманію" і український "клеопатризм". "...Я — ж і н к а для царів, бо п о м і ж них. / Ти знаєш це, — зухвало писала невідома мені поетеса. — Забудь мене, без щему. / Я з тих, заради кого ріжуть вени..." [З, 53]. Інтригувало також, що автор-чоловік дещо повідомив і про приватне життя цієї авторки, з о к р е м а дорікав тим, що вона покинула двох дочок на батька, віддавши перевагу богемному ж и т т ю перед материнством. Особливо зачепило о б р а ж е н о г о ч о л о в і к а , що д о цієї, з а його словами, "рифмованной д р у г о р я д и " , написали хвалебні передмови поважні українські філологи-чоловіки — Анатолій Погрібний, Дмитро Павличко, Рауль Чілачава, Михайло Наєнко, Володимир Шкляр. Прихована сімейна інтрига та захоплений •4 0 Л ОСІ Д! С І Су Соі -! С П 'Г-ЇСІ І С 'і '-^і" 3 г і р і Јіі>і>~1"Сі"~ір'С/"-і V і"їС Т -І* " ІЦОІ УІС І І ш О І ^ у вигляді" цей символізований вихід жінки із сім'ї в богему, в якому відчувається феміністичний і відьмацький дух нашого часу. Довідатися про авторку виявилося нескладно: адже відома українська співачка Оксана Білозір виконує чудову пісню на текст Лілії Золотоноші: "Не в тому річ, не в тому річ, / що горобина плаче ніч, / а в тому річ, а в тому річ, / що ми з т о б о ю — р і з н і ! " На шляху аналітичного " р о з с л і д у в а н н я " я довідалася т а к о ж про рецензію в журналі "Березіль" (№ 10, 2006) Павла Алепського, в якій міркування з приводу збірок Золотоноші нагадували інтернетський текст. Очевидно, писав той самий ревнивий та о б р а ж е н и й чоловік: г о в о р и л о с я знову п р о імітацію російських поетес, "геростратизм", вторинність і графоманію "віршиків" Лілії Золотоноші, яка, за автором статті, видобуває слова " н е так з поетичного, як із залицяльного арсеналу" [1, 134]. З б і р к у "Соло свічі" відкриває ф о т о о б р а з яскравої і спокусливої ж і н к и , а деякі поезії позначені як спроби автопортрета. З ліричних "автопортретів" та цього фотообразу можна було б сконструювати образ української відьми, яка також нагадує історію булгаковської Марг